ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 924/817/16
ВСТАНОВИВ:
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гречани" звернулось до господарського суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Хмельницької міської ради №70 від 28.08.2013 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29.09.1998".
Під час неодноразового розгляду позовних вимог судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29.09.1998 № 532 "Про передачу земель у колективну власність АТЗТ "Гречани" передано у колективну власність АТЗТ "Гречани" земельну ділянку загальною площею 160 га, на підставі якого останньому був виданий Державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ № 854, до якого додано список громадян - членів колективного сільськогосподарського товариства.
Рішенням № 70 від 28.08.2013 міською радою внесено зміни та доповнення до рішення від 29.09.1998 № 532: викладено пункт 1 в такій редакції: "1. Передати у власність Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гречани", що є правонаступником АСТЗТ "Гречани", земельні ділянки: по вул. Вокзальній, 138, площею 3,1800 га, цільове призначення - несільськогосподарські угіддя (господарський двір); по вул. Лезнівській, площею 0,1266 га, цільове призначення - несільськогосподарські угіддя (господарський двір); по вул. Західно-Окружній, площею 37,3102 га, цільове призначення - несільськогосподарські угіддя, землі тимчасової консервації, залуження"; доповнено пункт 1 підпунктом наступного змісту: "1.1. Передати в запас міста земельні ділянки: по вул. Західно-Окружній площею 17,0 га; по вул. Нижній Береговій площею 2,1 га".
Посилаючись на те, що міська рада не вправі була розпоряджатися земельною ділянкою, належною позивачу на праві колективної власності, а також на неможливість зміни раніше прийнятого рішення, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання такого рішення незаконним та про його скасування.
Дослідивши викладені позивачем доводи, суди попередніх інстанцій визнали їх обґрунтованими, тому рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.05.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2019, позов задовольнили.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
За доводами скаржника для прийняття оскаржуваного рішення не передбачалась розробка проекту землеустрою, оскільки ним змінено вид використання земельної ділянки в межах однієї категорії - земель сільськогосподарського призначення - з сільськогосподарських на несільськогосподарські угіддя.
Водночас, посилаючись на рішення судів у справі № 924/345/14, яким встановлено, що приймаючи спірне рішення та змінюючи своє попереднє рішення за відповідними заявами позивача Хмельницька міська рада діяла з метою впорядкування земель з врахуванням проведеного розпаювання земель між громадянами.
Також стверджує, що при реорганізації АТЗА "Гречани" та в подальшому створенні СТОВ "Агрофірма "Гречани" повинні були застосовуватись спеціальні норми чинного законодавства, які встановлювали певний порядок реорганізації та в подальшому формування підприємств-правонаступників реорганізованих КСП, і в такому випадку не може лише братись до уваги просте формулювання в статуті СТОВ "Агрофірма "Гречани"; до того ж статут позивача в редакції від 20.04.2007 не містить положень щодо передачі у статутний фонд товариства будь-ким з учасників земельної ділянки.
За доводами скаржника, земельна ділянка, яку спірним рішенням Хмельницької міської ради було прийнято в запас міста, не перебувала у статутному капіталі СТОВ "Агрофірма "Гречани". Дану обставину підтверджує розмір статутного капіталу, який за своєю величиною не відповідає логічній вартості земельної ділянки такої площі; земельна ділянка, передана в запас міста спірним рішенням, не є власністю позивача, а відповідно права позивача не порушені.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Статтею 3 Земельного кодексу УРСР в редакції від 1990 року, чинної на час прийняття рішення № 532 "Про передачу земель у колективну власність АТЗТ "Гречани", було передбачено, що власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавалися рівноправними.
Суб`єктами права колективної власності на землю визначалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (частина 2 статті 5 ЗК УРСР).
Відповідно до статей 22, 23 ЗК УРСР (1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.
Згідно з положеннями статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, право власності на землю посвідчується державним актом. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.
Відповідно до частини 2 статті 60 ЗК (1990 року) землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.
За змістом пункту 1 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" паюванню підлягають лише сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Виходячи зі змісту положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", несільськогосподарські угіддя паюванню не підлягали і залишалися у колективній власності.
Відповідно до статей 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами права колективної власності, якими є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах.
Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.
Як встановлено апеляційним господарським судом, позивач є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Гречани" та Акціонерного сільськогосподарського товариства закритого типу "Гречани".
Однак, за висновком місцевого суду, враховуючи, що в Державному акті на право колективної власності на землю вказано, що ці землі є сільськогосподарськими угіддями, в силу Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" всі 160 га землі підлягали розпаюванню, тому не могли бути передані позивачу на будь-якому праві.
Водночас у випадку формування нової земельної ділянки площею 79,10 га при реорганізації АТЗТ "Гречани" та створення в подальшому СТОВ "Агрофірма Гречани" повинна була бути застосована спеціальна норма чинного законодавства щодо реорганізації та подальшого формування правонаступника КСП.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що визначення у статуті СТОВ агрофірми "Гречани" правонаступництва реорганізованого КСП "Гречани" не свідчить про передачу майна від реорганізованого підприємства правонаступнику, а матеріалами справи не підтверджено ту обставину, що земельна ділянка площею 79,10 га знаходиться в межах земельної ділянки площею 160 га сільськогосподарських угідь АТЗТ "Гречани".
Натомість суд апеляційної інстанції такі висновки спростував, та зазначив, що відповідно до ст. 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (тут і надалі - в редакції на період спірних правовідносин) підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.
Згідно із ст. 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку.
За приписами статті 7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) включає: проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі(на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
За приписами ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції, чинній на час прийняття зазначеного рішення зборів уповноважених членів КСП "Україна" від 01.03.2000) реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.
За змістом цієї норми реорганізація передбачає створення на базі КСП однієї або декількох юридичних осіб-правонаступників в один із таких способів: злиття, приєднання, поділу, виділення або перетворення. До новостворених юридичних осіб-правонаступників КСП повністю або в межах обсягів правонаступництва переходять майнові права та обов`язки реорганізованого підприємства.
У свою чергу при ліквідації підприємства відповідно до статей 32, 33 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у відповідній редакції) ліквідаційна комісія у порядку і строки, встановлені загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, здійснює проведення ліквідаційної процедури, оцінює наявне майно підприємства і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс і подає його загальним зборам членів підприємства. Паї членів підприємства видаються їм натурою або грішми чи цінними паперами після задоволення претензій кредиторів. Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, розподіляється між членами підприємства.
Згідно зі статтею 30 ЗК при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку. Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.
Між тим, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) вказав на те, що документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним. Право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, яке діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у рому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.