ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 906/190/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кондратова І.Д., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - Турки А.С.,
відповідача - Руденка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна"
на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Філіпова Т.Л., судді - Бучинська Г.Б., Олексюк Г.Є.)
від 11.10.2019,
у справі за позовом Приватного підприємства "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна"
до фізичної особи - підприємця Скиби Ірини Миколаївни
про розірвання договору та стягнення 555 791,85 грн
В С Т А Н О В И В:
у лютому 2019 року ПП "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до ФОП Скиби І.М. про розірвання договору на транспортно-експедиційне обслуговування по Україні №14/06/17-1 від 14.06.2017 та стягнення 555 791,85 грн, з яких 459 000,00 грн попередньої оплати, 20 975,67 грн 3% річних та 75 816,18 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач сплатив відповідачу на виконання договору №14/06/17-1 від 14.06.2017 та заявки LGU 16-07589 від 23.06.2017 попередню оплату в сумі 1 250 000,00 грн. Проте, відповідач порушив умови договору на транспортно-експедиційне обслуговування, виконав перевезення частково. Відповідно, наявні підстави для розірвання договору та повернення попередньої оплати.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.06.2019 позов задоволено частково. Розірвано договір №14/06/17-1, укладений 14.06.2017 між ПП "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна" та ФОП Скибою І.М. Стягнуто з ФОП Скиби І.М. на користь ПП "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна" 168 918,92 грн боргу, 7 663,83 грн 3% річних, 29 083,62 грн інфляційних втрат. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків про доведеність порушення відповідачем умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування щодо перевезення обумовленого вантажу у визначений строк. Відповідно, такий договір має бути розірваний, а сума невикористаної попередньої оплати повернута позивачу. Судом перевірено розмір заявлених позовних вимог щодо стягнення попередньої оплати, 3 % річних та інфляційних втрат, виявлено неправильний їх обрахунок. Стягнуто суму за розрахунком суду. При цьому місцевий господарський суд визнав звернення позивача до Господарського суду Житомирської області про стягнення з відповідача збитків за неналежне виконання договору №14/06/17-1 від 14.06.2017 в розмірі 1 434 822,30 грн у справі № 906/948/17 поважною причиною пропуску позовної давності.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2019 рішення Господарського суду Житомирської області від 10.06.2019 скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивача частково є обґрунтованими, однак в задоволенні позову відмовив за спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі. Вказав, що стягнення збитків в межах справи № 906/948/17 не є поважною причиною пропуску позовної давності, адже не є непереборною обставиною, яка перешкоджала своєчасно позивачу звернутись до суду. Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки відповідач на підставі договору №14/06/17-1 від 14.06.2017 має зобов`язання щодо перевезення вантажів, а не сплати грошових коштів, відповідно, відсутні підстави для застосування ст. 625 ЦК України у спірних правовідносинах.
У листопаді 2019 року ПП "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2019 скасувати, а рішення Господарського суду Житомирської області від 10.06.2019 залишити в силі.
Підставами для скасування постанови апеляційного суду позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, ст. 625 ЦК України, яка може бути застосована до усіх видів грошового зобов`язання, у тому числі щодо повернення попередньої оплати. У спірних правовідносинах мало місце переривання позовної давності внаслідок пред`явлення позову ПП "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна" до Господарського суду Житомирської області про стягнення з ФОП Скиби І.М. збитків за неналежне виконання договору №14/06/17-1 від 14.06.2017 у справі №906/948/17.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що стягнення 168 918,92 грн як попередньої оплати після розірвання договору є неправильно обраним способом захисту порушеного права, що має наслідком відмову в задоволенні позову. Зазначає, що звернення позивача до Господарського суду Житомирської області про стягнення з відповідача збитків за неналежне виконання договору №14/06/17-1 від 14.06.2017 у справі № 906/948/17 не є обставиною, що перериває позовну давність.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 14.06.2017 між ПП "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна" (експедитор) та ФОП Скибою Іриною Миколаївною (перевізник) укладено договір №14/06/17-1, згідно з пунктом 1.1 якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов`язання з організації перевезення різними видами транспорту в межах України, а також про забезпечення виконання комплексу операцій, пов`язаних з перевезенням та експедируванням вантажів позивача відповідно до цього договору.
Згідно з пунктом 1.2 договору, позивач інформує відповідача про передбачувані плани перевезення на наступний місяць і конкретизує їх письмово заявками в строки, необхідні для якісного надання послуг, але не менше ніж за один робочий день до передбачуваної дати відвантаження.
Відповідно до пункту 1.3 договору заявка на перевезення містить інформацію про характер вантажу, його вартість з вказівкою на особливості вантажу - небезпека, габарити, ваговитість, необхідність спеціального рухомого складу, час і дату поставки транспорту під навантаження, адресу вантажовідправника та вантажоотримувача, маршрут, проміжні пункти слідування і вид транспорту.
За умовами пункту 1.4 договору, кожне перевезення оформляється додатком до цього договору у вигляді заявки на транспортний засіб.
За приписами підпункту 2.1.1 договору відповідач зобов`язався прийняти до виконання заявку позивача на транспортно-експедиційне обслуговування, організувати планування і подання транспортних засобів під вивезення (доставку) вантажу в строки, погоджені позивачем та відповідачем.
Позивач зобов`язався надати відповідачу всю необхідну для організації перевезення інформацію і документи, здійснити навантаження і вивантаження вантажу, звільнити транспортний засіб протягом 48 годин, визначити специфічні вимоги до вибору виду транспорту і здійсненню навантажувально-розвантажувальних робіт (п. п. 2.2.1 - 2.2.3 договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору, оплата послуг відповідача погоджується протоколами погодження ціни в кожному окремому випадку, або заявкою на транспортний засіб.
Відповідно до пункту 3.2 договору, за загальним правилом розрахунки проводяться на підставі оригіналів документів: ТТН з відміткою позивача про прийом вантажу, рахунка-фактури, акту виконаних робіт, податкової накладної, ксерокопії заявки на транспортний засіб, яка має бути завірена мокрою печаткою відповідача, протягом 10-ти банківських днів, за рахунок коштів, отриманих від позивача; сторони можуть домовитися про інші умови проведення розрахунків, які можуть зазначити у наведених документах.
У пункті 3.4 договору передбачено, що підтвердженням виконання перевезення є накладна (ТТН), надана відповідачем.
Позивач зобов`язується повідомити відповідача про конкретну дату перевезення письмовою заявкою за погодженою сторонами формою про необхідність перевезення вантажів не пізніше чим за одну добу до початку навантаження; заявка набирає чинності після підтвердження її підписом і печаткою відповідача (пункт 4.1 договору).
В разі, якщо відповідач відмовився від виконання заявки і це призвело до скасування перевезення вантажу, в період менший, ніж за 12 годин до початку перевезення, відповідач сплачує штраф позивачу в розмірі 200 грн; в разі, якщо дія або бездіяльність відповідача потягли за собою зрив перевезення вантажу, такий як ненадання в погоджений заявкою строк транспорту, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 200 грн (п. п. 5.3 та 5.6 договору).
У пункті 8.1 договору визначено, що строк дії договору встановлюється з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2017 року. В разі якщо жодна зі сторін не виявила бажання розірвати договір, він вважається продовженим на невизначений строк.
Відповідно до приписів пункту 8.2 договору, він може бути розірваний сторонами в порядку, визначеному діючим законодавством України. На момент розірвання договору, сторони повинні провести повний взаєморозрахунок.
Заявкою-підтвердженням LGU 16-07589 від 23.06.2017, позивач і відповідач погодили: дату та час подання автотранспорту, а саме 29.06.2017 о 09:00; тип рухомого складу - негабаритні трали, евакуатори, площадки; ставку у сумі 2 500 000,00 грн; кількість вантажних місць 74; загальну вагу партії - 1 334 317 кг; місце завантаження - Чорноморський торговий порт; місце розвантаження - Рівненська область, м. Костопіль, вул. Степанська, 9; строк вивезення вантажу - до 28.07.2017; умови оплати - 1 250 000,00 грн попередньої оплати, а залишок - після подання позивачеві оригіналу рахунку і CMR з відміткою вантажоотримувача.
Позивач платіжним дорученням № 3952 від 26.06.2017 перерахував відповідачу попередню оплату у сумі 1 250 000,00 грн.
Судами встановлено фактичні обставини часткового виконання договору перевезення, зокрема, що вантаж у кількості 32 вантажних місця у період з 03.07.2017 по 14.08.2017 перевезено відповідачем.
Після припинення виконання перевезень позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення суми коштів, перерахованих як попередня оплата. Відповідачу направлялись письмові вимоги №1/1 від 02.08.2017 та № 1/52 від 19.09.2017, які не були виконані.
Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що господарськими судами розглядалася справа № 906/948/17 про стягнення з ФОП Скиби І.М. на користь ПП "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна" збитків за неналежне виконання договору №14/06/17-1 від 14.06.2017 в сумі 1 434 822,30 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.02.2018 у справі № 906/948/17 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 394 500 грн збитків. У задоволенні позову щодо стягнення 790 322,30 грн збитків та 250 000 грн штрафу було відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 16.10.2018, рішення Господарського суду Житомирської області від 26.02.2018 у справі справа № 906/948/17 у частині задоволення позову щодо стягнення збитків і розподілу судових витрат скасовано. Прийнято у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ПП "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна" щодо стягнення збитків в сумі 394 500 грн відмовлено.
В задоволенні вимог у вказаній справі позивачу було відмовлено, оскільки позивачем не було доведено наявності повного складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, а повернення передоплати не є збитками в розумінні ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України, позивачем помилково обрано спосіб захисту порушеного права.
Під час розгляду справи № 906/948/17 судами встановлено, що вантаж у кількості 32 вантажних місця у період з 03.07.2017 по 14.08.2017 вивезено відповідачем. При цьому, вантаж у кількості 24 вантажних місця значиться у графіку, який сторони погодили 23.06.2017 (перша партія), решта вантажу у кількості 8 вантажних місць вивезені відповідачем поза межами погодженого графіка. Однак, усі вивезені 32 вантажних місця співпадають із зазначеними у таблиці вивезення, що погоджена між позивачем і відповідачем.
Відповідно до ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Предметом розгляду у цій справі є стягнення з відповідача 555 791,85 грн, з яких 459 000,00 грн попередньої оплати за ненадані послуги з перевезення за договором №14/06/17-1 від 14.06.2017, 20 975,67 грн 3% річних та 75 816,18 грн інфляційних втрат нарахованих позивачем у зв`язку з несвоєчасним поверненням попередньої оплати та розірвання договору на транспортно-експедиційне обслуговування по Україні №14/06/17-1 від 14.06.2017.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд виходить з такого.
За приписами статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Згідно з ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом регулюються главою 32 Господарського кодексу України та главою 64 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч. 2 ст. 908 ЦК України, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За приписами ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з частинами 1, 2 статті 306 ГК України, перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Відповідно до частини 1 статті 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Господарськими судами встановлено, що сторони договору на транспортно-експедиційне обслуговування №14/06/17-1 від 14.06.2017 фактично припинили його виконання, оскільки частина перевезень не була здійснена, а замовник перевезень звернувся до виконавця з вимогою повернути суму попередньої оплати в частині невиконаних зобов`язань. Наведенні обставини встановлено господарськими судами і при розгляді справи № 906/948/17 та не заперечувалися сторонами.
При цьому, судом не встановлено фактів порушення зобов`язань з боку позивача, зокрема не встановлено порушень строків завантаження/розвантаження.
Проте, договір №14/06/17-1 від 14.06.2017 не було розірвано за згодою сторін, що передбачено частиною 1 статті 651 ЦК України.
Разом з тим, відповідно до частини 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Оскільки предметом договору на транспортно-експедиційне обслуговування по Україні №14/06/17-1 від 14.06.2017 є організація перевезення вантажу, припинення перевезень є істотним порушенням, за наявності якого договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.
За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вимоги про розірвання договору на транспортно-експедиційне обслуговування по Україні №14/06/17-1 від 14.06.2017 підлягають задоволенню.
Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.
Згідно з п. 14.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, якщо перевізник не виконав перевезення відповідно до заявки (замовлення), то одержана передоплата має бути повернена замовнику не пізніше триденного терміну у робочі дні кредитної установи.