24 жовтня 2019 року
м. Київ
провадження № 11-4 сап19
ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Антонюк Н. О., Лобойка Л.М., Рогач Л. І. стосовно постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року, прийнятої за наслідком розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 29 листопада 2018 року № 3653/0/15-18, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 11 липня 2018 року № 2247/3дп/15-18.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 28 лютого 2018 року № 650/3дп/15-18 відповідно до частини десятої статті 49 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) за власною ініціативою відкрито дисциплінарну справу стосовно, зокрема, судді Києво-Святошинського районного суду Київської області, ОСОБА_1 та об`єднано її в одну дисциплінарну справу з дисциплінарною справою стосовно, зокрема, судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_3. відкритою за скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк").
2. За результатами розгляду цієї дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1, ОСОБА_3, а також про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності та закриття дисциплінарної справи стосовно інших суддів.
3. Свій висновок про наявність підстав для притягнення суддів ОСОБА_1, ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності Третя Дисциплінарна палата ВРП мотивувала, виходячи з обставин вирішення цими суддями питання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що начебто належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Проект-А" (далі - ТОВ "Проект-А"), та заборони органам державної реєстрації вчиняти будь-які дії щодо цього майна (будівля адміністративно-побутового комплексу (літера "С") площею 18 405 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12) суддею ОСОБА_1 - у справі № 369/10754/15-ц, а суддею ОСОБА_3 - у справах № 369/11102/15-ц та № 369/4004/16-ц.
4. Зокрема, Третя Дисциплінарна палата ВРП встановила таке.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 жовтня 2015 року (суддя ОСОБА_1) відкрито провадження у справі № 369/10754/15-ц за позовом про стягнення заборгованості в сумі 15 000 000 грн з боржника ОСОБА_4 та з ТОВ "Проект-А" як поручителя на підставі договорів позики та поруки.
Того ж дня, 5 жовтня 2015 року, суддя ОСОБА_1 постановив ухвалу, якою задовольнив заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову в цій цивільній справі, постановивши, зокрема, накласти арешт на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера "С") площею 18 405 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12, та належить ТОВ "Проект-А", код ЄДРПОУ 33835197, заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Державній реєстраційній службі України, Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, Реєстраційній службі Головного управління юстиції у м. Києві та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інші) щодо вказаної будівлі.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2015 року (суддя ОСОБА_3) відкрито провадження у справі № 369/11102/15-ц за позовом про стягнення боргу в сумі 20 000 000 грн з боржника ОСОБА_4 та з ТОВ "Проект-А" як поручителя на підставі договорів позики та поруки.
Того ж дня, 13 жовтня 2015 року, суддя ОСОБА_3 постановив ухвалу, якою частково задовольнив заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову в цій цивільній справі, постановивши: накласти арешт на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С) площею 18 405 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12, та належить ТОВ "Проект-А", код ЄДРПОУ 33835197; заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Державній реєстраційній службі України, Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, Реєстраційній службі Головного управління юстиції у м. Києві та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інші) щодо будівлі адміністративно-побутового комплексу (літера С) площею 18 405 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12, та належить ТОВ "Проект-А", код ЄДРПОУ 33835197.
Апеляційний суд Київської області ухвалою від 21 грудня 2015 року задовольнив частково апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" (особи, яку не залучено до участі): скасував ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 жовтня 2015 року та передав справу на новий судовий розгляд. Апеляційний суд виходив із того, що на час постановлення оскаржуваної ухвали від 5 жовтня 2015 року будівля адміністративно-побутового комплексу (літера "С") площею 18 405 кв. м, розташована в м. Києві на вул. Миколи Амосова, 12, перебувала у власності ПАТ "Укрсоцбанк", а не ТОВ "Проект-А", що підтверджується записом від 1 квітня 2013 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію цього майна.
При новому розгляді справи № 369/10754/15-ц суддя ОСОБА_1 ухвалою від 26 лютого 2016 року відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову з мотивів, викладених в ухвалі Апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2015 року, із зазначенням того, що про власника нерухомого майна, на яке накладався арешт суду, "не було і не могло бути відомо суду".
У подальшому суддя ОСОБА_1 ухвалою від 5 квітня 2016 року позов ОСОБА_5 залишив без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача до суду без поважних причин.
5. На переконання дисциплінарного органу ВРП, на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі № 369/10754/15-ц інформація про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_4 в порядку, визначеному частиною третьою статті 122 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), отримана не була, хоч відповідний запит міститься в матеріалах справи. Також не з`ясовувалося питання про наявність у ОСОБА_4 статусу фізичної особи - підприємця. У матеріалах справи немає доказів відправлення запиту про зареєстроване місце проживання відповідача, відповідь на запит до суду не надходила. Отже, суддя ОСОБА_1 відкрив провадження у справі за відсутності інформації з відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача;
- мотивувальна частина ухвали про забезпечення позову від 5 жовтня 2015 року свідчить, що суддя не навів жодної підстави, чому саме невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити виконання рішення суду неможливим у цій справі;
- ухвала судді про забезпечення позову мотивована наявністю прийнятого до судового розгляду позову про стягнення з ОСОБА_4, ТОВ "Проект-А" грошових коштів у сумі 15 000 000 грн на підставі договору позики та договору поруки (реквізитів указаних договорів в ухвалі не зазначено). Однак жодних доказів на підтвердження реальності виникнення грошового зобов`язання на зазначену суму (квитанція, розписка, платіжне доручення тощо) позивачем не надано, хоч у позовній заяві зроблено посилання на наявність розписки;
- на момент винесення ухвали від 5 жовтня 2015 року про забезпечення позову, зокрема шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12, суддя ОСОБА_1 знав про наявність перевірки у Вищій кваліфікаційній комісії суддів щодо цього спірного об`єкта (рішення від 7 липня 2016 року № 1366/дп-16), а отже, знав про наявність рішення Господарського суду міста Києва від 10 вересня 2012 року та про належність права власності на спірний об`єкт нерухомого майна саме ПАТ "Укрсоцбанк";
- суддя ОСОБА_1 неодноразово відмовляв у вжитті заходів забезпечення позову, зокрема: з мотивів неподання доказів про намір власника нерухомого майна його відчужити (ухвала від 2 листопада 2015 року у справі № 369/11871/15-ц; ухвала від 04 лютого 2014 року у справі № 369/187/14-ц); з мотивів нездійснення судом розгляду цивільної справи по суті щодо наявності заборгованості перед позивачем на момент розгляду заяви (ухвала від 5 травня 2015 року у справі № 369/4668/15-ц); з мотивів неспівмірності видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами (ухвала від 1 вересня 2016 року у справі № 369/5462/16-ц); з мотивів ненадання доказів, які підтверджують вартість майна (ухвала від 6 лютого 2014 року у справі № 2-2894/12). Також суддя ОСОБА_1 неодноразово частково задовольняв заяви про забезпечення позову з мотивів необхідності забезпечення співмірності відповідних заходів із заявленими позовними вимогами (ухвала від 10 листопада 2017 року у справі № 369/12124/17; ухвала від 12 жовтня 2017 року у справі № 369/11061/17).
6. З урахуванням установлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що незаконне накладення арешту на майно ПАТ "Укрсоцбанк" суддею ОСОБА_1 було складовою частиною узгоджених дій судді та позивача, спрямованих на досягнення єдиної мети - порушення права власності ПАТ "Укрсоцбанк" і створення умов для неправомірного стягнення коштів за оренду приміщень в офісному центрі на користь ТОВ "Проект-А". Отже, допущені суддею порушення не були наслідком звичайної суддівської помилки, а були вчинені системно та умисно. Така поведінка судді ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у справі № 369/10754/15-ц свідчить про те, що його дії у своїй сукупності утворюють порушення присяги в розумінні пункту 1 частини другої статті 97 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (далі - Закон № 192-VIII) (суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя). Відповідні дії також охоплюються поняттям істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII (грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду).
7. З огляду на системний характер дій судді ОСОБА_1 щодо порушення основоположних прав людини, очевидний характер порушень, допущених цим суддею, які свідчать, що він необ`єктивно та несправедливо, всупереч присязі судді, здійснював правосуддя, а також урахувавши наслідки, які настали за результатами вчинених діянь, як для власника майна, так і для авторитету правосуддя в цілому, характеристику судді ОСОБА_1 та надані ним пояснення, Третя Дисциплінарна палата ВРП констатувала, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення його з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідатиме вимогам статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів".
8. За результатами розгляду скарги представника судді ОСОБА_1 ВРП прийняла рішення від 29 листопада 2018 року № 3653/0/15-18 про залишення без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 11 липня 2018 року № 2247/3дп/15-18 про притягнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
9. У рішенні ВРП указала, що не зазначення мотивів щодо підстав вжиття заходів забезпечення позову охоплюється складом дисциплінарного проступку згідно з пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII"Про забезпечення права на справедливий суд"(умисне або у зв`язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод) та відповідно пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод) та не потребують додаткової кваліфікації як дисциплінарний проступок згідно з підпунктом "б" пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII"Про забезпечення права на справедливий суд", оскільки охоплюються ознаками дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів".
10. Водночас ВРП дійшла висновку, що зміна кваліфікації допущених суддею дисциплінарних проступків не є підставою у цьому випадку для зміни виду дисциплінарного стягнення, застосованого до судді Дисциплінарною палатою, та погодилася з висновками її дисциплінарного органу, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у вигляді внесення подання ВРП про звільнення його з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку.
11. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 29 листопада 2018 року № 3653/0/15-18 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 липня 2018 року № 2247/3дп/15-18 про притягнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
12. Скаржник не погоджувався з висновками ВРП про наявність ознак дисциплінарного проступку та доведеність умислу в його діях, вважаючи, що ВРП, надавши оцінку співмірності застосованих суддею заходів забезпечення позову, вийшла за межі своїх повноважень і висловила своє суб`єктивне бачення щодо вирішення питання, віднесеного до виключної компетенції суду та суддівського розсуду. Зазначав, що ВРП, використавши факти та матеріали, здобуті у процесі розгляду нею скарг на інших суддів, які ухвалювали судові рішення стосовно того ж нерухомого майна, не аналізувала дій судді ОСОБА_1 при вирішенні ним згаданого питання з позиції наявних саме у нього на той час документів, та всупереч висновкам ВРП, ухвали про забезпечення позову, постановлені суддею ОСОБА_1 в інших цивільних справах, не вказують на відступ судді від своєї практики розгляду заяв про забезпечення позову, оскільки прийняті за інших умов, аніж під час розгляду заяви ОСОБА_5 у цивільній справі № 369/10754/15-ц.