Постанова
іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 477/479/18
провадження № 51-7832км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Анісімова Г.М.,
суддів Булейко О.Л., Іваненка І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О.В.,
прокурора Матюшевої О.В.,
захисників Гордейчук Ю.О., Мавродія А.А.
( у режимі відеоконференції),
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2
( у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 червня 2018 року
та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року,
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018150230000051, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя
АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 п. 6, п. 12 ч. 2 ст.115 Кримінального кодексу України (далі - КК), ч. 3 ст.289 КК,
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за:
- ч. 3 ст. 15 п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- ч. 3 ст. 289 КК на 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 13 років позбавлення волі
з конфіскацією майна.
ОСОБА_2 засуджено за:
- ч. 3 ст. 15 п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- ч. 3 ст. 289 КК на 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 12 років позбавлення волі
з конфіскацією майна.
Вказаним вироком визначено початок строку відбування покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вирішено цивільний позов, питання щодо запобіжного заходу, витрат у провадженні та долю речових доказів.
За вироком суду, 10 січня 2018 року близько 14 години ОСОБА_1
та ОСОБА_2, перебуваючи у м. Миколаєві в районі міжміського автовокзалу, розташованого по проспекту Богоявленському, 21, попередньо домовившись
про намір заволодіння транспортним засобом, шляхом застосування насильства до власника транспортного засобу, підійшли до автомобіля моделі "Ореl-Veсtra" сірого кольору, 2008 року випуску, з державним реєстраційним номером
НОМЕР_1 , за кермом якого перебував потерпілий ОСОБА_3 . Засуджені запропонували потерпілому відвезти їх у с. Калинівка Вітовського району Миколаївської області за грошову винагороду, на що останній погодився. Знаходячись на 307 км автодороги Н-11 "Дніпро - Миколаїв" біля с. Калинівка, засуджені повідомили водія про прибуття до пункту призначення. Відразу після зупинки автомобіля о 14:48, реалізуючи свій спільний умисел на вбивство з метою заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_1 ударив ножем
в шию потерпілому ОСОБА_3, спричинивши різану рану шиї. Далі ОСОБА_1 сказав ОСОБА_2 "Давай", на що останній почав утримувати потерпілого
за голову, притискуючи до сидіння, а ОСОБА_1 в цей час наніс один удар ножем в тулуб потерпілого. ОСОБА_2, утримуючи потерпілого, намагався знайти
в його кишенях гроші. Потерпілий ОСОБА_3, зрозумівши, що його намагаються вбити, почав чинити опір нападникам, відкрив водійські двері та вибіг на проїжджу частину дороги, де почав зупиняти водіїв транспортних засобів, що рухалися.
Зрозумівши, що вони не можуть довести свій злочинний умисел кінця,
ОСОБА_2 сів за кермо автомобіля, належного потерпілому й засуджені зникли у невідомому напрямку. Внаслідок дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 потерпілому були спричинені легкі тілесні ушкодження.
Транспортний засіб "Ореl-Veсtra" сірого кольору, 2008 року випуску, органами досудового розслідування було знайдено в 6 км від с. Костичі Баштанського району Миколаївської області зі слідами зовнішнього пошкодження, пошкодженим салоном
в результаті його підпалу та без табличок державних номерів.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року вищевказаний вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування постановлених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції в іншому складі суддів. Засуджений, не визнаючи себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій
при постановленні оскаржених рішень було допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що суд першої інстанції не виклав обвинувачення, так як це визначено у ст. 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). На думку засудженого, з вироку суду не зрозуміло,
на що був направлений умисел - на заволодіння транспортним засобом
чи на умисне вбивство з метою заволодіння транспортним засобом,
що має істотне значення для правильної кваліфікації дій засуджених. Зазначає,
що суд апеляційної інстанції, всупереч вимог кримінального процесуального закону, послався на докази, що не були безпосередньо досліджені
під час апеляційного розгляду. Стверджує про недоведеність належними
та допустимими доказами наявності в його діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК. Звертає увагу, що тілесні ушкодження, заподіяні потерпілому, не є небезпечними для життя чи здоров`я
в момент їх спричинення, а докази на підтвердження його перебування
в автомобілі взагалі відсутні. Вказує про відсутність підстав для висновку про наявність у нього прямого умислу на спричинення смерті потерпілому, а відтак, на думку засудженого, складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК. Наполягає, що показання потерпілого ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 після нанесення удару ножем в шию вигукнув фразу "Давай бери гроші" свідчить
про застосування ножа з метою заволодіння майном потерпілого, а не з метою вбивства. Вказує на відсутність жодного належного та допустимого доказу, який
би підтверджував факт того, що він перебував в салоні автомобіля ОСОБА_3 .
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, не визнаючи себе винним
у вчиненні кримінальних правопорушень, ставить питання про скасування оскаржених судових рішень та закриття кримінального провадження щодо нього на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, посилаючись на доводи, аналогічні
тим, які викладені у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 .
Рішення суду в частині цивільного позову у касаційному порядку не оскаржено.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисники Гордейчук Ю.О., Мавродій А.А. підтримали доводи, викладені у касаційних скаргах
і просили їх задовольнити.
Прокурор вважав касаційні скарги необґрунтованими та просив відмовити
у їх задоволенні.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України
про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
З урахуванням зазначеного доводи касаційних скарг щодо фактичних
обставин кримінального провадження, неповноти судового розгляду та оцінки доказів не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно
з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням,
яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ
з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних
доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
При перевірці кримінального провадження касаційним судом установлено,
що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 п. 6, п. 12 ч. 2
ст. 115 КК, ч. 3 ст. 289 КК та кваліфікацію їх дій, судом першої інстанції здійснено відповідно до вимог ст. 94 КПК, із дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом з точки зору їх належності
та допустимості, про що у вироку суду наведено докладні мотиви.
Винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_4, письмовими доказами
у кримінальному провадженні: рапортом Вітовського відділення поліції Корабельного відділу ГУНП в Миколаївській області від 10 січня 2018 року; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення
від 10 січня 2018 року; протоколом огляду місця події від 10 січня 2018 року
та планом-схемою до нього, таблицею зображень до огляду місця події від 10 січня 2018 року; направленням на госпіталізацію та супровідним листом № 323
від 10 січня 2018 року; протоколом огляду предмету (речей) від 11 січня 2018 року та фототаблицею до нього; постановою про визнання у кримінальному провадженні речових доказів від 11 січня 2018 року; висновком судово-медичного експерта ОСОБА_5 № 24 від 22 лютого 2018 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 29 січня 2018 року; такими речовими доказами, як сліди пошкоджень в районі шиї, на передній правій частині куртки та светра потерпілого ОСОБА_4 .
Рішення суду про винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК, ґрунтується
на показаннях потерпілого ОСОБА_4, які узгоджуються з протоколом огляду місця розташування транспортного засобу від 15 січня 2018 року та фототаблицею до нього, додатковим протоколом огляду автомобіля від 16 січня 2018 року
з фототаблицею.
Потерпілий ОСОБА_3 у суді першої інстанції з впевненістю вказав на ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як на осіб, які здійснили напад на нього 10 січня 2018 року
та дав показання щодо вчинених ними дій. Показання, надані потерпілим в суді першої інстанції, аналогічні за своїм змістом тим показанням, що встановлені
з протоколу проведення слідчого експерименту від 29 січня 2018 року. Всі докази ретельно досліджено судом першої інстанції, перевірено в апеляційному суді
та, на вмотивовану думку суду, їх сукупність доводить висунуте ОСОБА_1
та ОСОБА_2 обвинувачення.
Твердження засуджених про порушення судом вимог ст. 374 КПК щодо викладення змісту обвинувачення колегія суддів вважає необґрунтованими.
Так, відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПКобвинувальний акт має містити,
у тому числі, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення,