Постанова
Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа №317/885/17
провадження № 51-6472км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Стефанів Н.С., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Костюка О.С.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
засудженого ОСОБА_1 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 15 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12016080230001051, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 15 вересня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 197-1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
Цивільний позов комунальної установи "Обласна туберкульозна лікарня" Запорізької обласної ради (далі - комунальна установа) задоволено повністю. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь цієї установи 199 250,28 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він протягом березня-травня 2016 року (встановити більш точного часу в ході судового розгляду не виявилося можливим), діючи умисно та достовірно усвідомлюючи про відсутність у нього законних підстав на використання земельної ділянки, з метою отримання прибутку від збору сільськогосподарської продукції самовільно, за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, зайняв земельну ділянку загальною площею 15,7475 га, яка перебуває в користуванні комунальної установи та розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на самовільне зайняття земельної ділянки, ОСОБА_1 протягом вказаного періоду провів на цій ділянці роботи з дискування ґрунту та засіяв ділянку насінням соняшнику, чим завдав користувачу земельної ділянки - комунальній установі матеріальної шкоди в розмірі 199 250,28 грн.
Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 19 квітня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів скасувати і закрити кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу злочину, відмовити в задоволенні цивільного позову комунальної установи. Вважає, що суди обох інстанцій неправильно надали правову оцінку його діям, не зазначили часу подій, виду і розміру шкоди, обставин, які вплинули на вчинення дій, визнаних протиправними. Вказує, що суди безпідставно зазначили, що він мав умисел, спрямований на самовільне зайняття земельної ділянки, яка перебуває в користуванні комунальної установи. На його думку, судами не встановлено, що він мав намір постійно користуватися земельною ділянкою, чи бажав мати право власності на неї, чи мав намір, щоб вона була передана в оренду. Стверджує, що відсутні суспільно небезпечні наслідки та причинний зв`язок між його діями та наслідками. Зазначає, що його дії були правомірними та, що суд безпідставно стягнув з нього на користь комунальної установи 199 250,28 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
У запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілого Пилипенко О.В. просить судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення. Вважає, що винуватість
ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 197-1 КК України, доведено повністю, цивільний позов вирішено правильно, міра покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Костюк О.С. вважав, що підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 немає.
Засуджений ОСОБА_1 підтримав свою касаційну скаргу.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно