24 жовтня 2019 року
м. Київ
провадження № 11-129сап19
ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Антонюк Н. О., Лобойка Л. М., Рогач Л. І. стосовно постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року, прийнятої за наслідком розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 20 грудня 2018 року "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 липня 2018 року № 2247/3дп/15-18 про притягнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 28 березня 2018 року № 915/3дп/15-18 відповідно до частини десятої статті 49 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII)за власною ініціативою відкрито дисциплінарну справу стосовно, зокрема, судді Києво-Святошинського районного суду Київської області, ОСОБА_1 та об`єднано її в одну дисциплінарну справу з дисциплінарною справою стосовно, зокрема, судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_3, відкритою за скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк").
2. За результатами розгляду цієї дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_3, ОСОБА_1, а також про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності та закриття дисциплінарної справи стосовно інших суддів.
3. Свій висновок про наявність підстав для притягнення суддів ОСОБА_3, ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності Третя Дисциплінарна палата ВРП мотивувала, виходячи з обставин вирішення цими суддями питання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що начебто належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Проект-А" (далі - ТОВ "Проект-А"), та заборони органам державної реєстрації вчиняти будь-які дії щодо цього майна (будівля адміністративно-побутового комплексу (літера "С") площею 18 405 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12) суддею ОСОБА_3 - у справі № 369/10754/15-ц, а суддею ОСОБА_1 - у справах № 369/11102/15-ц та № 369/4004/16-ц.
4. Зокрема, Третя Дисциплінарна палата ВРП встановила таке.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 жовтня 2015 року (суддя ОСОБА_3) відкрито провадження у справі № 369/10754/15-ц за позовом про стягнення заборгованості в сумі 15 000 000 грн з боржника ОСОБА_4 та з ТОВ "Проект-А" як поручителя на підставі договорів позики та поруки.
Того ж дня, 5 жовтня 2015 року, суддя ОСОБА_3 постановив ухвалу, якою задовольнив заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову в цій цивільній справі, постановивши, зокрема, накласти арешт на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера "С") площею 18 405 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12, та належить ТОВ "Проект-А", код ЄДРПОУ 33835197; заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Державній реєстраційній службі України, Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, Реєстраційній службі Головного управління юстиції у м. Києві та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інші) щодо вказаної будівлі.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2015 року (суддя ОСОБА_1) відкрито провадження у справі № 369/11102/15-ц за позовом про стягнення боргу в сумі 20 000 000 грн з боржника ОСОБА_4 та з ТОВ "Проект-А" як поручителя на підставі договорів позики та поруки.
Того ж дня, 13 жовтня 2015 року, суддя ОСОБА_1 постановив ухвалу, якою частково задовольнив заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову в цій цивільній справі, постановивши: накласти арешт на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С) площею 18 405 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12, та належить ТОВ "Проект-А", код ЄДРПОУ 33835197; заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Державній реєстраційній службі України, Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, Реєстраційній службі Головного управління юстиції у м. Києві та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інші) щодо будівлі адміністративно-побутового комплексу (літера С) площею 18 405 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12, та належить ТОВ "Проект-А", код ЄДРПОУ 33835197.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 3 червня 2016 року в справі № 369/11102/15-ц суддя ОСОБА_1 за заявою ПАТ "Укрсоцбанк" скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 13 жовтня 2015 року, через наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С) площею 18 405 кв. м, що розташована за адресою м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12, за ПАТ "Укрсоцбанк".
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2016 року суддя ОСОБА_1 позовну заяву залишив без розгляду через повторну неявку позивача без поважних причин.
Ухвалою від 29 квітня 2016 року суддя ОСОБА_1 відкрив провадження у цивільній справі № 369/4004/16-ц за позовом про стягнення боргу в сумі 350 000 000 грн з тих самих відповідачів - боржника ОСОБА_4 ТОВ "Проект-А" як поручителя на підставі договорів позики та поруки.
Того ж дня, 29 квітня 2016 року, суддя ОСОБА_1 постановив ухвалу, якою задовольнив заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, постановивши накласти арешт на наведені в заяві нежитлові приміщення, розташовані за адресою АДРЕСА_1, літера " С ", а також заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема Міністерству юстиції України, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інші) щодо зазначених вище нежитлових приміщень.
Апеляційний суд Київської області ухвалою від 16 червня 2016 року скасував ухвалу про забезпечення позову від 29 квітня 2016 року та передав питання на новий розгляд до суду першої інстанції, констатувавши, що місцевий суд не надав оцінки наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису від 1 квітня 2013 року про реєстрацію майна, на яке накладено арешт, про реєстрацію права власності за ПАТ "Укрсоцбанк", а не ТОВ "Проект-А", та співмірністю вжитих заходів з вартістю арештованого майна та відповідальністю поручителя за договором поруки в розмірі всього 10 тис. грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 вересня 2016 року у справі № 369/4004/15-ц суддя ОСОБА_1 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовив. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 вересня 2016 року суддя ОСОБА_1 позовну заяву залишив без розгляду через повторну неявку позивача без поважних причин.
5. На переконання дисциплінарного органу ВРП, характер застосованих заходів забезпечення позову був явно неспівмірним з позовними вимогами, оскільки встановлення заборони вчиняти "будь-які дії (в тому числі правочини) щодо передачі у володіння та користування третім особам" ніяк не пов`язано з гіпотетичною можливістю задоволення позову про стягнення коштів, натомість повністю блокувало господарську діяльність щодо здачі приміщень об`єкта в оренду, без будь-якого виправдання та з порушенням права власності на відповідне майно; порушення суддею вимог Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) щодо співмірності заходів забезпечення позову були допущені суддею умисно, на що вказують очевидна суперечність між мотивувальною та резолютивною частинами ухвали, а також явна неспівмірність застосованого засобу забезпечення позову порівняно з вартістю об`єкта нерухомості; його дії з порушення права власності цього банку мали ознаки системності.
6. З урахуванням установлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що поведінка судді ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у справах № 369/11102/15-ц, № 369/4004/16-ц свідчить про наявність у його діях: дисциплінарного проступку, передбаченого на час вчинення відповідних дій підпунктом "б" пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", що відповідає проступку, передбаченому підпунктом "б" пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору); дисциплінарного проступку, передбаченого на час вчинення відповідних дій пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", а саме допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, що відповідає проступку, передбаченому пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів".
7. Водночас, ураховуючи умисний характер порушень, допущених суддею ОСОБА_1, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що у його діях вбачається порушення присяги в розумінні пункту 1 частини другої статті 97 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя). Відповідні дії також охоплюються поняттям істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 7 частини дев`ятої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів".
8. З огляду на системний характер дій судді ОСОБА_1 щодо порушення основоположних прав людини, очевидний характер порушень, допущених цим суддею, які свідчать, що він необ`єктивно та несправедливо, всупереч присязі судді, здійснював правосуддя, а також урахувавши наслідки, які настали за результатами вчинених діянь, як для власника майна, так і для авторитету правосуддя в цілому, характеристику судді ОСОБА_1 та надані ним пояснення, Третя Дисциплінарна палата ВРП констатувала, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення його з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідатиме вимогам статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" та статті 50 Закону № 1798-VIII та рішенням від 11 липня 2018 року № 2247/3дп/15-18, зокрема, притягнула суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, застосувавши до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.
9. За результатами розгляду скарги судді ОСОБА_1 ВРП ухвалила рішення від 20 грудня 2018 року № 3965/0/15-18, яким залишила без змін рішення її дисциплінарного органу від 11 липня 2018 року № 2247/3дп/15-18 про притягнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
10. У рішенні ВРП указала, що незазначення мотивів щодо підстав вжиття заходів забезпечення позову охоплюється складом дисциплінарного проступку згідно з пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд"(умисне або у зв`язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод) та відповідно пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод) та не потребують додаткової кваліфікації як дисциплінарний проступок згідно з підпунктом "б" пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", оскільки охоплюються ознаками дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів".
11. Водночас ВРП дійшла висновку, що зміна кваліфікації допущених суддею дисциплінарних проступків не є підставою у цьому випадку для зміни виду дисциплінарного стягнення, застосованого до судді Дисциплінарною палатою, та погодилася з висновками її дисциплінарного органу, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у вигляді внесення подання ВРП про звільнення його з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку.