Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 р.
м. Київ
справа № 761/2021/16-к
провадження № 51-3904км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Іваненка І. В.,
суддів: Анісімова Г. М., Булейко О. Л.,
секретаря судового засідання Швидченко О. В.,
за участю:
прокурора Сулятицького І.С.,
захисника Медіна В. Г.,
виправданого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 травня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100100008365, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року ОСОБА_1 визнаний невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, та виправданий, у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні кримінального правопорушення.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що досліджені в судовому засіданні докази, надані стороною обвинувачення, не підтвердили участі ОСОБА_1 у вчиненні цього кримінального правопорушення.
УхвалоюКиївського апеляційного суду від 07 травня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 18 липня 2015 року о 12.20 год., маючи умисел на заволодіння чужим майном, біля будинку № 22-А по вул. Грекова у м. Києві відкрито заволодів належним ОСОБА_2 золотим кулоном вартістю 1700 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимим доказом протокол пред`явлення особи для впізнання від 18.07.2015 року та не дав оцінки всім іншим доказам, які були надані стороною обвинувачення, з точки зору належності та допустимості. Зазначає, що ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки суд, дослідивши повторно докази, не дав їм відповідно до ст. 94 КПК України належної оцінки.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні не підтримав подану касаційну скаргу.
Захисник та виправданий просили скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
При перевірці судових рішень не встановлено обставин, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судами відповідно до положень ст. 94 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 17 КПК Україниособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.