Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 292/887/17
провадження № 51-4095км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Луганського Ю. М., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Шевченко О. О.,
захисника Перегуди А. П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 ? адвоката Перегуди А. П. та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 28 березня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 22 липня 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), який неодружений, не працює, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Червоноармійського районного суду Житомирської області від 28 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на її користь 300 000 грн,вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 22 липня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за кримінальне правопорушення, вчинене за таких обставин. 21 травня 2017 року близько 19:00 він, керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Ємільчино ? Пулини від с. Ясенівка до с. Пулино-Гута Пулинського району Житомирської області, перевозив пасажирів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Під час руху вказаним маршрутом за 209 м до с. Пулино-Гута водій ОСОБА_1, порушуючи вимоги п. 1.5 та пп. "б" п. 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, а також усупереч вимогам п. 12.1 Правил невірно оцінив дорожню обстановку, не врахував дорожніх умов, а саме ? стану поверхні проїзної частини (чистоти, рівності, шорсткості, зчеплення), не обрав безпечної швидкості руху з урахуванням дорожніх умов і стану свого транспортного засобу, що унеможливило постійний контроль його руху та безпечне керування ним, не впоравшись із керуванням автомобіля, допустив його бічний занос з подальшим виїздом за межі проїзної частини, у лівий кювет, де відбувся наїзд на перешкоду у вигляді дерев та перекидання транспортного засобу.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому заднього краю правої великогомілкової кістки, перелому нижньої частини правої малогомілкової кістки, вивиху правого гомілковостопного суглоба, садна на обличчі, які в сукупності належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я.
Крім того, внаслідок ДТП пасажир ОСОБА_4 отримав такі тілесні ушкодження: садно лівої гомілки, два садна правої гомілки, два синці та садно лівого передпліччя, численні садна обличчя, синець лобної ділянки, синець носа, крововилив у м`які тканини голови в лобній ділянці, масивний розлитий синець задньої поверхні правої половини грудної клітки, переломи 2?4 ребер по правій біляхребтовій лінії, 5?10 ребер по правій лопатковій лінії з правобічним гемотораксом (до 300 мл крові у правій плевральній порожнині) та масивним геморагічним забоєм правої (повністю) та лівої (майже повністю) легень, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент їх спричинення, перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті, яка настала від дії тупої травми грудної клітки ? переломів ребер справа, та масивним геморагічним забоєм обох легень, що ускладнились гострою дихальною недостатністю.
Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів п. 1.5, пп. "б" п. 2.3 та п. 12.1 Правил дорожнього руху має прямий причинний зв`язок зі створенням аварійної обстановки, виникненням ДТП та її наслідками.
Вимоги та доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник засудженого просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що рішення судів не відповідають фактичним обставинам справи, допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а також неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що суди безпідставно не взяли до уваги висновок спеціаліста від 4 лютого 2019 року № 38-40/19 та акт судово-медичного дослідження від 31 січня 2019 року № 58, в якому вказано, що ОСОБА_1 міг перебувати на передньому пасажирському сидінні. Вказує, що висновок експерта від 12 вересня 2017 року № 103/3/558, у якому виявлено недоліки, розбіжності, складено з порушенням вимог законодавства. Посилається на те, що обвинувальний акт підписано слідчим, який на день його підписання не входив до складу групи слідчих, уповноважених на здійснення досудового розслідування, у зв`язку з чим ОСОБА_1 на цей час не набув статусу обвинуваченого. Вказує на одночасний допит усупереч вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК) таких свідків, як ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Зазначає, що протокол огляду місця ДТП зі схемою до нього та фотоілюстраціями, висновки експертів від 12 червня 2017 року № 3/436, від 19 червня 2017 року № 3/496, від 22 червня 2017 року № 477, від 29 червня 2017 року № 1364, від 27 червня 2017 року № 1343 не підтверджують вини ОСОБА_1, зокрема висновки № 477 та 1343 спростовують його вину. Посилається, що судами проігноровано показання потерпілого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Вказує на суперечливі показання експерта ОСОБА_10 Вказує, що суд усупереч вимогам КПК стягнув з ОСОБА_1 судовий збір. Посилається на те, що в обвинувальному акті не вказано повних анкетних відомостей ОСОБА_4, у вироку вказано, що засуджений не працює, хоча це не відповідає дійсності. На його думку, судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про залучення співвідповідачем ПАТ Страхова компанія "Країна".
Потерпілий ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить скасувати рішення суддів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального права. При цьому посилається на висновок спеціаліста від 4 лютого 2019 року № 38-40/19 та акт судово-медичного дослідження від 31 січня 2019 року № 58, які вказують на обґрунтовані сумніви щодо вини ОСОБА_1, а також ставить під сумнів правильність висновку експерта від 12 вересня 2017 року № 103/3/558. Вважає висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, помилковим, оскільки суд безпідставно не взяв до уваги його показання, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Зазначає, що перед ДТП та на момент її скоєння за кермом автомобіля ВАЗ-21063, д.н.з. НОМЕР_1, був ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційних скарг та просила залишити судові рішення без змін, звернула увагу на характер пошкоджень транспортного засобу, а саме праву передню частину, яка має істотні пошкодження і саме на передньому пасажирському сидінні перебував потерпілий, який отримав тілесні ушкодження не сумісні з життям. В той час коли ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля та отримав лише легкі тілесні ушкодження.
Захисник просив касаційні скарги задовольнити, вказав на те, що судами не було враховано висновки спеціалістів, що слідчий у справі був не уповноважений підписувати обвинувальний акт оскільки не входив в групу слідчих. Судовий збір з засудженого стягнуто незаконно. В порушення закону, в якості співвідповідача не була залучена страхова компанія.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, захисника та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги захисника засудженого та потерпілого підлягають частковому задоволенню.
При розгляді даного кримінального провадження Верховний Суд виходить з того, що згідно ст. 438 КПК, до компетенції суду касаційної інстанції не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 410, 411 КПК, щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, які оскаржуються у касаційних скаргах захисника засудженого та потерпілого.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно із ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою, а також за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
Як передбачено у ч. 2 ст. 419 КПК, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, цивільний позов потерпілої задоволено частково. Вирок залишено без змін ухвалою апеляційного суду.
Рішення судів першої і апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими й вмотивованими з огляду на положення статей 370, 373 КПК та містять належні, достатні мотиви й підстави їх ухвалення. А доводи захисника засудженого та потерпілого, наведені в їх касаційних скаргах, про не відповідність рішень фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність не є обґрунтованими.
Заслуговують на увагу лише доводи захисника засудженого в частині залучення співвідповідачем ПАТ Страхову компанію "Країна", а також про те, що в межах кримінального провадження цивільного позову стягнення судового збору з обвинуваченого (засудженого), який несе цивільну відповідальність, не допускається.
Суд першої інстанції належним чином проаналізував докази та цілком обґрунтовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1
Зокрема, суд першої інстанції зробив такі висновки на підставі аналізу: протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди зі схемою до нього та фотоілюстраціями від 21 травня 2017 року, акта обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 30 травня 2017 року, висновків експертів від 19 червня 2017 року № 3/496, від 12 червня 2017 року № 3/436, від 22 червня 2017 року № 477, від 27 червня 2017 року № 1343, від 29 червня 2017 року № 1364, 1332/35, від 12 вересня 2017 року № 103/3/558, пояснень засудженого, потерпілих, свідків та експерта, визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності ? достатніми.
При цьому суд апеляційної інстанції, за встановлених судом першої інстанції обставин, ретельно перевірив докази і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильності кваліфікації його дії за ч. 2 ст. 286 КК.
Суд вмотивовано дав оцінку висновку експертів від 12 вересня 2017 року № 103/3/558, які вказують, що виявлені у ОСОБА_1 ушкодження характерні для особи, яка керувала транспортним засобом, а виявлені у ОСОБА_4 пасажиру автомобіля.