Постанова
Іменем України
3 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 676/7748/14-к
провадження № 51-1405км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л. Ю.,
суддів Слинька С.С., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Матюшевої О.В.,
виправданої ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 15 січня 2019 року щодо
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Оринин Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, мешканки м. Києва, раніше не судимої,
виправданої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 368 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватою та виправдано за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 368 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК за недоведеністю того, що у діянні обвинуваченої є склад кримінальних правопорушень.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалась у тому, що вона, перебуваючи на посаді декана факультету іноземної філології Кам`янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, з метою особистого збагачення, 2 серпня 2014 року вчинила закінчений замах на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 у сумі 1 500 доларів США, шляхом обману, та 12 серпня 2014 року одержала від нього неправомірну вигоду в сумі 300 доларів США за наступних обставин.
Так, ОСОБА_1, обіймаючи посаду декана факультету іноземної філології вищезазначеного університету та будучи членом приймальної комісії, 29 липня 2014 року у приміщенні кафе "Шансон" на вул. Панівецька, 3 у м. Кам`янець-Подільському, під час розмови з ОСОБА_2, обговорюючи вступ до університету ОСОБА_3, повідомила неправдиву інформацію про її можливість, як члена приймальної комісії та декана факультету, посприяти у зарахуванні ОСОБА_3 на бюджетну форму навчання, хоча не була наділена такими повноваженнями та не могла вплинути на зарахування студентів на місця державного замовлення. Крім того, ОСОБА_1 повідомила, що вартість її послуг буде складати 1500 доларів США та зазначила про необхідність передачі коштів двома частинами: одну частину до 2 серпня 2014 року та решту суми - після вступу ОСОБА_3 до навчального закладу. ОСОБА_2 погодився на пропозицію та 02 серпня 2014 року, близько 11 год. 36 хв., на вул. Гагаріна у м. Кам`янець-Подільському передав ОСОБА_1 300 доларів США, що складало 3 589 грн, проте ОСОБА_1, виконавши усі дії, спрямовані на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 у сумі 1500 доларів, не довела свій злочинний умисел до кінця, оскільки ОСОБА_3 не була зарахована студенткою на бюджетну форму навчання.
Крім того, ОСОБА_1, 12 серпня 2014 року, близько 15 год. 15 хв., дізнавшись від ОСОБА_2, що ОСОБА_3 бажає навчатись на платні основі, одержала від ОСОБА_2 300 доларів США, що складало 3 942 грн, за призначення ОСОБА_3 старостою групи та сприяння у майбутньому у вирішенні інших питань, пов`язаних із навчанням цієї студентки.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 15 січня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зокрема, прокурор вважає, що ОСОБА_1 було безпідставно виправдано у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 368 КК, оскільки, на думку прокурора, її винуватість повністю доведена, а протилежні висновки суду є необґрунтованими. Крім того, посилається на порушення вимог ст. 419 КПК допущені апеляційним судом, а саме: залишення без належної перевірки та спростування всіх доводів апеляційної скарги прокурора.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора, захисник Васильєва Т.В., яка діє в інтересах виправданої ОСОБА_1, просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення без зміни, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав доводи касаційної скарги прокурора та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Виправдана ОСОБА_1 просила залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення щодо неї - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить із обставин, встановлених у вироку.
Відповідно до положень ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У свою чергу положеннями ст. 94 КПКпередбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На переконання колегії суддів, доводи касаційної скарги прокурора щодо допущених порушень кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, є неспроможними.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, дослідивши докази сторін, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1 через недоведеність того, що в її діях є склад інкримінованих кримінальних правопорушень.
Так, згідно зі ст. 62 Конституції Українита ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
У даному провадженні колегія суддів встановила, що ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1, суд першої інстанції, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані на досудовому слідстві докази винуватості виправданої, на які посилалися органи досудового розслідування та, згідно зі ст. 94 КПК, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів, при цьому проаналізувавши, зокрема й показання самої ОСОБА_1, яка вину не визнала та пояснила, що під час досудового розслідування працівники прокуратури і СБУ діяли з порушеннями КПК.
Зокрема, як вбачається зі змісту вироку, не зважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, органами досудового розслідування в основу її обвинувачення покладено показання потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_8, дані протоколів негласних слідчих розшукових дій, висновки судових експертиз та інші матеріали кримінального провадження, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.
Як встановила колегія суддів касаційного суду, дослідивши вказані докази, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що показання потерпілого ОСОБА_2 були непослідовними та суперечили сукупності інших доказів у справі. Суд першої інстанції мотивовано зазначив, що твердження потерпілого про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 не підтверджуються жодними іншими належними та допустимими доказами.