Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 521/448/17
провадження № 61-8610св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 12 липня 2017 року в складі судді Сегеди О. М. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області
від 16 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Кононенко Н. А.,
Цюри Т. В., Гірняк Л. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та стягнення витрат за комунальні послуги.
Позовна заява мотивована тим, що сторони перебував у шлюбі з 31 травня 1997 року, який розірваний рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 09 вересня 2013 року.
Позивач зазначав, що йому на праві власності на підставі договору дарування від 21 лютого 2002 року належить квартира АДРЕСА_1, в який крім нього зареєстрована також ОСОБА_2 .
Вказував, що відповідачка вселилася та зареєструвалася у цій квартирі як член його родини. Після розірвання шлюбу відповідачка пообіцяла, що переїде до власної квартири, проте у подальшому відмовилася залишити його квартиру та змінила замки у ній. Крім того, відповідач відмовилася сплачувати комунальні послуги за квартиру, тому позивач позбавлений можливості користуватися власною квартирою, проте несе всі витрати по утриманню квартири.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: припинити сервітут на квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування цією квартирою; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 5 961,88 грн витрат на утримання будинку і прибудинкової території та опалення вказаної вище квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 12 липня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 витрати за комунальні послуги у розмірі 911,75 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовій збір у розмірі 106,66 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач у спірній квартирі проживає та зареєстрована у встановленому законом порядку, є колишнім членом сім`ї позивача, отже, у законний спосіб набула право користування житловим приміщенням у спірній квартирі. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє особу права користування займаним приміщенням.
У судовому засіданні встановлено, що ніякого сервітуту між сторонами не встановлювалося, а тому він і не підлягає припиненню.
Оскільки сторони повинні сплачувати комунальні послуги в рівних частках, проте відповідач, яка користується квартирою, сплатила на 911,75 грн менше, тому вказана сума підлягає до стягнення на користь позивача.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позивач на власний розсуд розпорядився належним йому майном, дозволивши відповідачу вселитись у спірну квартиру. Доводи позивача, що відповідач перешкоджає йому користуватись, володіти та розпоряджатись своєю власністю не доведене належними та допустимими доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач як власник квартири
АДРЕСА_1 має право на власний розсуд користуватися, володіти та розпоряджатися належним йому майном.
Відповідач з 2013 року не є членом сім`ї позивача, тобто обставина встановлення сервітуту на даний час є припиненою.
Позивач не має змоги користуватися своєю власністю, не користується відповідно комунальними послугами (тому, що не має змоги знаходитися у власній оселі), несе додаткові витрати по найму іншого приміщення, проте суди ці обставини залишили поза увагою.
Доводи інших учасників справи
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
22 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що сторони перебував у шлюбі з 31 травня 1997 року, який розірваний рішенням Малиновського районного суду міста Одеси
від 09 вересня 2013 року.
ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування
від 21 лютого 2002 року належить квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки про склад сім`ї та реєстрацію у зазначеній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та син сторін - ОСОБА_3 ,
2000 року народження.
Відповідач за згодою позивача вселилася та зареєструвалася у квартирі
АДРЕСА_1 як член сім`ї власника та проживає у ній.
Суди також встановили, що позивач за 2015-2016 рік поніс витрати за опалення квартири та утримання будинку і прибудинкової території в розмірі 6 036,22 грн, а відповідач за це й же період - 4 212,72 грн. Сторони за комунальні послуги разом сплатили 10 248,94 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.