Постанова
Іменем України
17 грудня 2019 року
м. Київ
справа №168/183/17
провадження № 61- 30478св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк",
представник позивача - Сокуренко Євген Сергійович,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 09 червня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Хаврони О.Й., та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 24 липня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів судді Грушицького А.І., Киці С.І., Шевчук Л.Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" ( далі ПАТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, і мотивувало позов тим, що відповідач 26 жовтня 2012 року підписала заяву, згідно з якою отримала кредит в розмірі 12 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Підписавши заяву, відповідач тим самим погодилась на те, що разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку" така заява складає між нею та банком договір.
У зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту у ОСОБА_1 станом на 14 листопада 2016 року утворилась заборгованість, яка складає 23 159,04 грн, яку позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 09 червня 2017 року в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 24 липня 2017 року рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 09 червня 2017 рокузалишено без змін.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 23159,04 грн немає, оскільки ОСОБА_1 кредитних коштів не отримувала, згоди на їх списання з рахунку не надавала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просив суд оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2017 року ПАТ КБ "Приватбанк" подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 09 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 24 липня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 168/18/17 з Старовижівського районного суду Волинської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу № 168/183/17 передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами було порушено норми процесуального права, а саме суди мали зупинити провадження у справі до набрання чинності рішення суду по справі № 163/613/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживачів, касаційне провадження по якій було відкрито 29 травня 2017 року.
Судами не було враховано те, що у зв`язку з порушенням відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг та розголошенням Клієнтом персональної інформації третім особам, стало можливим зняття грошових коштів, а тому клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з карткового рахунку третіми особами.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 26 жовтня 2012 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, що складається із анкети-заяви разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 9-44).
ОСОБА_1 було видано кредитну картку "Універсальна GOLD" № НОМЕР_1, в якій з 25 квітня 2014 року було встановлено кредитний ліміт в розмірі 12 000 грн (а.с. 8).
03 травня 2015 року за допомогою каналу 3700 з вказаної картки була проведена платіжна операція (Експрес-Платежі) на карту № НОМЕР_2 клієнтки ОСОБА_2 на суму 11 004 грн, що разом з комісією склало 11 444,16 грн (а.с. 76, 81).
Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 16 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 01 березня 2017 року, позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів та стягнення коштів задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 9269,33 грн.
У решті позову відмовлено.
Вищевказаним рішенням встановлено, що 03 травня 2015 року невстановлені особи з кредитної картки ОСОБА_1, шляхом здійснення експрес-платежів за номером телефону 3700, здійснили несанкціоновану транзакцію на суму 11 444,16 грн. За фактом вчинення шахрайських дій розпочато досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України. Також встановлено, що особисто ОСОБА_1 не отримувала в кредит вказані кошти, оскільки вони були перераховані на рахунки інших осіб шляхом вчинення шахрайських дій, жодних дій на отримання коштів ОСОБА_1 не вчиняла і не користувалась кредитом, не вчиняла дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Банк в свою чергу не вжив усіх передбачених законом заходів безпеки, не повернув на рахунок користувача списані з її картки кошти, хоча ОСОБА_1 своєчасно повідомила банк про несанкціоновані операції (а.с. 89-92).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.