Постанова
Іменем України
20 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 2609/13279/12-ц
провадження № 61-1268св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович,
третя особа - відділ державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції,
особи, які подавали апеляційні скарги - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. (далі - приватний нотаріус Ковальчук С. П.), третя особа - відділ державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції (далі - ВДВС Солом`янського районного управління юстиції), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що 25 лютого 2008 року між позивачем та АБ "Укрсоцбанк" було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 380/517/08-Пі на суму в розмірі 180 000, 00 доларів США. У якості забезпечення виконання обов`язків за вказаним договором він передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира), у зв`язку з чим вони уклали відповідний договір іпотеки, посвідчений у встановленому порядку.
28 квітня 2010 року приватним нотаріусом Ковальчуком С. П. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка належить на праві власності позивачу в рахунок погашення заборгованості в сумі 257 198,70 доларів США та стягнення витрат на вчинення виконавчого напису в сумі 19 000, 00 грн.
Виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки відповідачем порушено умови договору щодо врегулювання спорів між сторонами та порушено вимоги Закону України "Про нотаріат" щодо безспірності заборгованості.
Також позивач зазначає, що на підставі оспорюваного виконавчого напису ВДВС Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві продало належну йому квартиру, вартістю 125 000, 00 доларів США. Незаконними діями нотаріуса моральному здоров`ю позивача спричинено значної шкоди, тому що весь період намагання поновити порушені права його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. Внаслідок протиправних дій відповідача приватного нотаріуса Ковальчука С. П. зазнано моральних втрат, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які він міг би реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв, звернень, скарг та судового позову, відвідування ВДВС Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення, просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 28 квітня 2010 року, вчинений приватним нотаріусом Ковальчуком С. П., зареєстрованого в реєстрі за № 3148, яким звернуто стягнення на квартиру, яка належить йому на праві власності; стягнути з приватного нотаріуса Ковальчука С. П. на його користь 125 000, 00 доларів США матеріальної шкоди та 100 000, 00 грн моральної шкоди.
Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 09 вересня 2013 року приватний нотаріус Ковальчук С. П. був залучений до участі в справі в якості співвідповідача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 15 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 28 квітня 2010 року, вчинений приватним нотаріусом Ковальчуком С. П.
Стягнуто з ПАТ "Укрсоцбанк" на користь позивача 107, 30 грн судового збору.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусу не були надані документи, що підтверджують безспірність заборгованості позивача, тому виконавчий напис був вчинений на більшу суму, ніж сума визначена у вимозі банку про погашення боргу, яка була вручена позивачу. Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що пеня розрахована в доларах США із зазначенням її еквіваленту в гривнях, проте пеня є неустойкою - тобто одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, а не грошовим зобов`язанням.
Відмовляючи у задоволення вимог позивача про стягнення з приватного нотаріусу матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що реалізація квартири позивача була здійснена на підставі чинного виконавчого напису ВДВС Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві та спрямована на задоволення вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про визнання цього виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню з метою захисту свого порушеного права, то такий спосіб захисту порушеного права як стягнення коштів з нотаріуса, який вчиняв виконавчий напис, не передбачений законом.
Не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення з нотаріусу 100 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не надав суду будь-яких належних доказів на підтвердження того, що діями відповідача йому завдана моральна шкода.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оскаржили його в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 закрито.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 липня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
Апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних ОСОБА_1, та відмовляючи у задоволені позову в цій частині, виходив з того, що суд не взяв до уваги те, що 09 лютого 2011 року були проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - квартири, переможцем яких стала ОСОБА_4, та яка продала спірну квартиру ОСОБА_2 .
Розглянувши справу у відсутність ОСОБА_2, яка на час постановлення оскаржуваного судового рішення була власником вищевказаного нерухомого майна, суд першої інстанції порушив принцип змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3, суд виходив з того, що факт дарування ОСОБА_2 23 квітня 2018 року належну їй на праві власності квартиру ОСОБА_3, не є обставиною, що свідчить про вирішення судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки вказаної особи.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року та залишити в силі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 липня 2014 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, безпідставно визнав причини пропуску строку поважними, а також не взяв до уваги доводи позивача щодо закриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, оскільки остання не є власником квартири, та не була суб`єктом спірних правовідносин, тому суд першої інстанції не вирішував питання про її права та обов`язки.
Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою клопотання позивача про винесення окремої ухвали щодо порушень законодавства та зловживання процесуальними правами, неналежного виконання професійних обов`язків, а також притягнення до відповідальності адвокатів осіб, які звернулися до суду з апеляційними скаргами.
Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди з постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року в частині задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та скасування рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 липня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В іншій частині аргументів щодо незгоди з постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року в частинні закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 касаційна скарга не містить, а тому судом касаційної інстанції відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України, предметом касаційного перегляду не є.
Доводи інших учасників справи:
27 лютого 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Попельчук С. О. через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року залишити без змін.
06 березня 2019 року представником ПАТ "Укрсоцбанк" - Білерисом Ю. О. через засоби поштового зв`язку подано до Верховного Суду пояснення щодо касаційної скарги ОСОБА_1, у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Солом`янського районного суду міста Києва.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені в поясненнях щодо касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.