Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 520/11429/17
провадження № 61-19719св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні та виселення, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації, усунення перешкод в користуванні та виселення,
за касаційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2018 року у складі судді Васильків О. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Погорєлової С.О., Заїкіна А.П., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив скасувати державну реєстрацію, витребувати майно з чужого незаконного володіння, усунути перешкоди в користуванні та висилити відповідача з будинку.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2003 року, ухваленим у справі № 2-4860/2003, за його батьком ОСОБА_5 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,1442 га по АДРЕСА_1 та недобудований житловий двохповерховий будинок (96 % готовності) по АДРЕСА_1, що складався з житлового будинку під літ. "А", басейну під літ. "Б", гаража під літ. "Г", № 1,2 - огорожа, 1 - мощення. Зобов`язано управління земельних ресурсів Одеської міської ради оформити та видати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1442 га по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_5 . Рішення суду набрало законної сили 06 жовтня 2003 року.
Однак з 03 жовтня 2003 року ОСОБА_5 тяжко захворів та по день смерті перебував на стаціонарному лікуванні. При цьому рішенням суду ОСОБА_5 з 04 березня 2004 року, яке скасовано апеляційним судом у 2006 році, було визнано недієздатним та призначено опікуном його дружину ОСОБА_7 .
В подальшому до ОСОБА_7 звернулась з позовом ОСОБА_8 про визнання правочину купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, посилаючись на те, що між нею та ОСОБА_5 05 вересня 2003 року була укладена "домашня угода", згідно з якою ОСОБА_5 продав ОСОБА_8 незавершений будівництвом будинок та земельну ділянку. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 березня 2004 року позовні вимоги задоволено, визнано дійсним вказаний договір, визнано право власності ОСОБА_8 на будинок та земельну ділянку, а також зобов`язано Одеське міське управління земельних ресурсів видати ОСОБА_8 державний акт.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, після його смерті спадщину прийняли його спадкоємці за законом: дружина ОСОБА_7 та сини ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_12, по 1/4 частці за кожним спадкоємцем.
Спірні будинок та земельна ділянка не увійшли до спадкового майна, оскільки вибули з володіння власника ОСОБА_5 поза його волею - спочатку ним заволоділа ОСОБА_8, в подальшому - ОСОБА_9, ОСОБА_10, та на даний час - ОСОБА_3 .
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року,
залишеним в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року, за ним визнано право на 1/4 частку спірного будинку та на 1/4 частку спірної земельної ділянки.
Проте на даний час право власності на житловий будинок, а також земельна ділянка зареєстровані за відповідачем ОСОБА_3 та перебувають в її володінні, що порушує права позивача.
Ураховуючи наведене ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду з позовом до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації, усунення перешкод у користуванні та виселення.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилався на ті ж обставини, що й і ОСОБА_1, зазначаючи, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року, за ним визнано право на 1/4 частку спірного будинку та на 1/4 частку спірної земельної ділянки, а також витребувано вказані об`єкти нерухомості з незаконного володіння відповідача ОСОБА_3 на його користь. Проте, на даний час право власності на житловий будинок, а також земельну ділянку зареєстровані за ОСОБА_3 та перебувають в її володінні, що порушує його права.
ОСОБА_3 не є власником спірного майна, одним з наслідків витребування майна з чужого незаконного володіння, є скасування державної реєстрації права власності на особу, яка протиправно володіє майном.
ОСОБА_2 просив позов задовольнити.
Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 19 квітня 2018 року об`єднав в одне провадження цивільну справу № 520/11429/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод в користуванні та виселення з цивільною справою № 520/13450/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації, усунення перешкод в користуванні та виселення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 05 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково, позов ОСОБА_2 задовольнив. Скасував запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно № 41240 в книзі 269-65 про реєстрацію за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 1 442 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна 6665263, внесений 05 квітня 2005 року. Виселив ОСОБА_3 з указаного будинку та зобов`язав ОСОБА_3 звільнити зазначений будинок. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовив. Вирішив питання про судові витрати у справі.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що з метою забезпечення належного виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року та реалізації спадкоємцями свого права на введення будинку в експлуатацію та оформлення документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно, запис, який міститься в Реєстрі прав власності на нерухоме майно № 41240 в книзі 269-65 про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок, має бути скасовано, оскільки наявність такого запису перешкоджає оформленню визнаних судовим рішенням прав позивачів.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Одеський апеляційний суд постановою від 01 жовтня 2019 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2018 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2018 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів на них, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 30 жовтня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2018 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовів.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення судів не відповідають вимогам процесуального права, у зв`язку з чим підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Зокрема, у скарзі вказує, що тільки після того, як позивачі оформлять в установленому порядку здачу житлового будинку з надвірними спорудами в експлуатацію та отримають документи, що посвідчують їхнє право власності на нерухоме майно, вони будуть мати право на звернення до суду з цими вимогами.
Не містять матеріали справи й доказів того, що через наявність реєстрації її права власності на спірний житловий будинок, компетентні органи державної влади відмовили позивачам в оформлені правовстановлюючих документів на житловий будинок.
Позивачі не надали доказів того, що вона проживає та її речі й майно знаходяться саме в незавершеному будівництвом житловому будинку (готовністю 96 %).
ОСОБА_3 придбала спірні житловий будинок та земельну ділянку за відплатними договорами та в момент укладення договорів купівлі-продажу від 01 квітня 2005 року, особи, які відчужували їй це майно були його законними власниками, правовстановлюючі документи були законними, а право власності на спірне майно на той момент визнавалося всіма компетентними органами і особами (органами реєстрації, нотаріусом).
Жоден із учасників справи не спростовував той факт, що у 2005 році вона придбала за договором купівлі-продажу житловий будинок, завершений будівництвом.
У касаційній скарзі, поданій 07 листопда 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що за час шлюбу з ОСОБА_3 вони як подружжя набули майно, яке, відповідно до норм чинного цивільного та сімейного законодавства України, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому вони володіють зазначеним майном у рівних частках і він є власником 1/2 частини спільного майна подружжя.
Скасувавши державну реєстрацію на спірний будинок за ОСОБА_3, яка, відповідно до норм чинного законодавства, є офіційним визнанням державою права власності на нерухоме майно, суд фактично позбавив їх, у тому числі і його особисто, права власності на майно, зокрема на придбаний у законний спосіб житловий будинок.
25 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Свида К. В. як представника ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_3 , мотивований тим, що оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, тому мають бути залишені без змін.
Зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення ЄСПЛ від 25.07.02 у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України", рішення ЄСПЛ від 28.10.99 у справі "Брумареску проти Румунії").
Тому не повинні доказуватися повторно при розгляді даної справи обставини, встановлені рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року у справі № 1512/3763/2012, а саме: що власниками незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованому на земельній ділянці площею 0,1442 га за адресою: АДРЕСА_1, з моменту відкриття спадщини є ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_7, а ОСОБА_3 з огляду на приписи статей 328, 330, 388 ЦК України не набула право власності на нерухоме майно.
Оскільки спір про право на будинок та земельну ділянку (основна вимога) вже вирішено рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року у справі № 1512/3763/2012, то суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що всі інші вимоги, в тому числі й щодо виселення, скасування державної реєстрації тощо, є похідними і мають вирішуватись в залежності від результатів вирішення основної вимоги.
Одночасна реєстрація права власності на будинок як за позивачами, так і за відповідачем, неможлива.
Саме в силу приписів закону за наявності запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 оформлення прав спадкоємців на це майно є неможливим.
ОСОБА_3 не набула права власності на житловий будинок, а отже не може існувати державна реєстрація права власності на особу, у якої таке право відсутнє.
09 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Свида К. В. як представника ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_4 , мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, тому мають бути залишені без змін.
Спір про право на будинок та земельну ділянку (основна вимога) вже вирішено рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року у справі № 1512/3763/2012.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно не є правовою підставою набуття права власності, саме тому суд скасувавши запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_3, не позбавляв та не міг позбавити ні ОСОБА_3, ні тим більше ОСОБА_4 права власності на майно.
Таким чином, питання про права ОСОБА_4 на нерухоме майно у справі №520/11429/17 не вирішувалося, а всі його доводи з цього приводу, а також щодо обставин вибуття майна з володіння ОСОБА_5 у 2004 році та щодо стану витребуваного будинку зводяться до переоцінки обставин, які були встановлені рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року у справі № 1512/3663/2012, що є неприпустимим.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3, витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 .
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року клопотання ОСОБА_4 задоволено, зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2018 року до закінчення провадження у справі.
20 листопада 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами
касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального
права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи встановлені судами
ОСОБА_6 за життя набув земельну ділянку по АДРЕСА_1, загальною площею 0,1442 га, на якій розпочав будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд, проте ані отримати державний акт на право приватної власності на землю, ані завершити будівництво за життя ОСОБА_6 не встиг.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, спадкоємцем після його смерті був його син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з технічною документацією виготовленою КП "Одеське МБТІ та РОН" 21 серпня 2003 року та довідкою КП "Одеське МБТІ та РОН" від 26 серпня 2003 року про готовність незавершеного будівництвом житлового будинку на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 на земельній ділянці площею 0,1442 га по АДРЕСА_1 знаходився незавершений будівництвом (готовністю 96 %) житловий будинок літ. "А" загальною площею 491,8 кв. м, житловою площею 108,0 кв. м, підсобною площею 383,8 кв. м, що складався з підвалу загальною площею 160,5 кв. м, підсобною площею 160,5 кв.м (1-1 більярдна площею 92,1 кв. м, 1-2 кладова площею 19,7 кв. м, 1-3 коридор площею 2,6 кв. м, 1-4 пральня площею 14,2 кв. м, 1-5 кладова площею 12,0 кв. м, 1-6 котельня площею 19,9 кв. м), першого поверху загальною площею 163,2 кв. м, підсобною площею 163,2 кв. м (1-7 хол площею 15,0 кв. м, 1-8 кухня-столова площею 28,4 кв. м, 1-9 вітальня площею 88,0 кв. м, 1-10 бібліотека площею 19,1 кв. м, 1-11 санвузол площею 5,0 кв. м, 1-12 приміщення охорони площею 7,7 кв. м), другого поверху загальною площею 168,1 кв. м житловою площею 108,0 кв. м, підсобною площею 60,1 кв. м (1-13 хол площею 29,7 кв. м, 1-14 житлова кімната площею 20,1 кв. м, 1-15 санвузол площею 5,9 кв. м, 1-16 гардеробна площею 11,2 кв. м, 1-17 житлова кімната площею 21,8 кв. м, 1-18 житлова кімната площею 13,3 кв. м, 1-19 житлова кімната площею 26,2 кв. м, 1-20 житлова кімната площею 20,6 кв. м, 1-21 житлова кімната площею 19,3 кв. м); господарських будівель і споруд: літ. "Б" - басейн, літ. "В" - гараж, літ. "Г" - навіс, № 1, 2 - огорожа, І - мостіння.