Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 308/16112/14-ц
провадження № 61-12925св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача -ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, у складі судді Дергачової Н. В., від 23 березня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Кожух О. А., Куштан Б. П., від 04 червня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"(далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.
Позовна заява ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що відповідно до укладеного між сторонами 05 лютого 2008 року договору № МКH7AN13731283 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10 560,12 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,56% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04 лютого 2015 року.
ПАТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання за вказаним кредитним договором перед відповідачем виконало у повному обсязі, а саме надало кредитні кошти у розмірі 10 560,12 дол. США. Натомість ОСОБА_1 у порушення взятих на себе зобов`язань за договором не здійснював погашення коштів за кредитом у встановлені договором строки.
У зв`язку із порушенням взятих на себе зобов`язань за кредитним договором станом на 01 грудня 2014 року ОСОБА_1 має заборгованість перед банком у розмірі 32 084,35 дол. США, яка складається з: 9 673,16 дол. США - заборгованість за кредитом; 2 442,56 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 453,80 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 17 971,18 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 16,61 дол. США - штраф (фіксована частина); 1 527,03 дол. США - штраф (процентна складова).
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором сторони 05 лютого 2008 року уклали договір застави рухомого майна, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надав у заставу банку автомобіль марки "DAEWOO", модель "NEXIA 1.5 GL", рік випуску 2008, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_1 .
У порушення вимог закону та умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за договором застави не виконує, предмет застави у заклад банку не передає.
Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МКH7AN13731283 від 05 лютого 2008 року у розмірі 32 084,35 дол. США, що за курсом 15,05 відповідно до службового розпорядження НБУ від 01 грудня 2014 року складає 482 869,41 грн, вилучити у ОСОБА_1 та передати у заклад банку зазначений автомобіль, звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу вказаного автомобіля позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для його подальшої реалізації, а також надання банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ.
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", мотивуючи його тим, що 05 лютого 2008 року між сторонами було укладено кредитно-заставний договір № МКH7AN13731283 згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 10 560 дол. США, який позичальник зобов`язався повернути не пізніше 04 лютого 2015 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 10,56% річних.
Згідно із пунктом 17.8 кредитного договору позичальник зобов`язаний сплачувати щомісячний платіж у розмірі 190,82 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, винагородою та процентами за користування ним, а пунктом 17.19 договору визначено період сплати - з "5" по "9" число кожного місяця. Такі положення договору відображені і у графіку погашення кредиту.
Вказані умови договору щодо повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитом ОСОБА_1 за час дії договору виконувалися належним чином і жодного разу не було допущено затримки погашення відсотків чи основної суми по договору. З 05 лютого 2008 року по березень 2010 року він щомісяця сплачував місячні платежі у розмірі 190,82 дол. США. Проте, з червня 2009 року працівники ПАТ КБ "ПриватБанк" почали відмовляти у проведенні щомісячних платежів по погашенню тіла кредиту та процентів за користування кредитом на тій підставі, що у нього наявна кредитна заборгованість, яка виникла у результаті самовільної проплати банком страхових договорів, яких ним не укладалося.
ОСОБА_1 неодноразово звертався із письмовими заявами до ПАТ КБ "ПриватБанк" з метою врегулювання даного непорозуміння, однак банк цьому не сприяв, а навпаки надалі створював для нього перешкоди для здійснення чергових платежів.
Враховуючи приписи частини третьої статті 550, частини четвертої статті 612, частин першої, другої статті 613 ЦК України, а також відсутність його вини у виникненні заборгованості по тілу кредиту та по процентах за кредитно-заставного договору, яка виникла фактично з вини банка, ОСОБА_1 просив суд звільнити його від сплати неустойки процентів по договору та зобов`язати ПАТ КБ "ПриватБанк" здійснити перерахунок по договору, відрахувавши штрафні санкції та проценти за період з 09 квітня 2010 року по день ухвалення рішення суду, у зв`язку з простроченням з вини кредитора.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 вересня 2016 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про звільнення від сплати неустойки та процентів і зобов`язання проведення перерахунку.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 березня 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених первісних та зустрічних позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за період з 09 березня 2008 року по 01 березня 2010 року заборгованість ОСОБА_1 утворилася внаслідок самостійної сплати банком страхових платежів за рахунок сплачених позичальником ануїтетних платежів на погашення кредиту відповідно до графіку його погашення, що суперечить умовам пункту 6.2.12 кредитного договору, відповідно до якого відповідач зобов`язався не пізніше дати закінчення дії договорів страхування продовжити строк їхньої дії або укласти нові договори страхування на користь банку у страховій компанії, узгодженій з банком.
Наданими суду доказами підтверджується, що позичальник вживав заходів щодо узгодження страхової компанії із банком, проте йому було відмовлено без посилання на відповідні норми законодавства та умови договору, які потребують додаткової акредитації страхової компанії у банку.
Наданий банком суду розрахунок заборгованості не відповідає матеріалам справи та наданим суду доказам. Нарахування банком заборгованості по комісії за користування кредитом є незаконним, як і нарахування пені у доларах США до суми заборгованості, частини з якої не існує. Банк нараховував, а ОСОБА_1 сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним. Місцевий суд дійшов висновку про те, що за відсутності обґрунтованого нормативно та документально розрахунку суми боргу за кредитно - заставним договором № МКH7AN13731283 від 05 лютого 2008 року, неможливо достовірно встановити розмір заборгованості позичальника у цій справі, а відтак і звернути стягнення на предмет застави.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2011 року (справа № 2-2618/2010) скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 29 листопада 2010 року та відмовлено ПАТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. У вказаному рішенні апеляційного суду зазначено, що підставою виникнення спору стали розбіжності щодо виконання ОСОБА_1 вимог пункту 6.2.12 договору, а саме у частині зобов`язання з укладення договорів страхування із страховою компанією, узгодженою з банком, та списання позивачем чергового платежу за рахунок кредиту, при наявності договорів страхування ЗАТ "Просто страхування" від 31 січня 2008 року та 29 січня 2009 року, самостійно укладених ОСОБА_1 на виконання умов кредитно-заставного договору.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду переглядалося в апеляційному порядку лише у межах первісних позовних вимог.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 04 червня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.
При вирішенні справи місцевий суд, врахувавши наявність судових рішень, якими неодноразово вирішувалися вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" про звернення стягнення на предмет застави автомобіля у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 , обґрунтовано відмовив банку у задоволенні позовних вимог. Встановлені обставини рішеннями суду, що набрали законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини, і мають преюдиціальне значення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 березня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 червня 2019 року у частині вирішення первісних позовних вимог, а справу у цій частині передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов безпідставного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених банком позовних вимог. Судом не враховано, що оскільки позичальник не надавав банку доказів сплати чергового страхового платежу за договором страхування, банк, користуючись своїм правом, передбаченим пунктом 3.4.1 кредитного договору, сплачував чергові страхові платежі замість позичальника, а договір страхування - продовжувався. Доводи позичальника про те, що він особисто укладав договори страхування є безпідставними, так як останній не погоджував із банком страхову компанію.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 лютого 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № МКH7AN13731283 за умовами якого останньому був наданий кредит у розмірі 10 560,12 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,56 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04 лютого 2015 року.
Відповідно додатку № 1 до зазначеного договору "Графік погашення кредиту" зазначений кредит підлягав оплаті у період з 09 березня 2008 року по 09 січня 2015 року шляхом щомісячної сплати ануїтетного платежу у розмірі 190,82 дол. США, що включає в себе частину основного боргу, винагороди за резервування і нарахованого відсотку.
ПАТ КБ "ПриватБанк", зобов`язання за вказаним кредитним договором перед відповідачем виконало у повному обсязі, надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 10 560,12 дол. США, що підтверджується заявою про видачу готівки від 13 лютого 2008 року № 1283.
Звертаючись до суду з цим позовом, ПАТ КБ "ПриватБанк" посилалось на те, що позичальник зобов`язання за договором належним чином не виконував, не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки, у зв`язку з чим станом на 01 грудня 2014 року заборгованість позичальника становить 32 084,35 дол. США, яка складається з: 9 673,16 дол. США - заборгованість за кредитом; 2 442,56 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 453,80 дол. США - заборгованими по комісії за користування кредитом; 17 971,18 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; штрафи відповідно до умов кредитного договору: 16,61 дол. США - штраф (фіксована частина); 1 527,03 дол. США - штраф (процентна складова).
Позичальник заперечує існування зазначеної заборгованості, оскільки ним своєчасно сплачувалися ануїтетні платежі у розмірі 190,82 дол. США відповідно до додатку № 1 до договору "Графік погашення кредиту", а заборгованість була неправомірно нарахована позивачем.
На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 уклали договір застави рухомого майна від 05 лютого 2008 року, згідно з яким, позичальник надав у заставу автомобіль марки "DAEWOO", модель "NEXIA 1.5 GL", рік випуску 2008, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить йому на праві власності.
Згідно із пунктами 6.2.11-6.2.14 договору позичальник зобов`язався на день укладення договору застрахувати на користь банку предмет застави на суму, строк та від ризиків, що зазначені у статті 17.3 договору та надати банку договори страхування, укладені відповідно до вимог статті 3.1.3 договору. При цьому, якщо відповідно до пункту б) статті 17.1.3 договору в загальний розмір кредиту включено суму перших страхових платежів за договором страхування, позичальник надає докази сплати перших страхових платежів. Не пізніше дати закінчення дії договорів страхування продовжити строк їхньої дії або укласти нові договори страхування на користь банку у страховій компанії, узгодженій з банком. До повного виконання своїх зобов`язань за договором позичальник зобов`язується не визначати будь - яку іншу особу вигодо набувачем за договором страхування. В період настання строків сплати страхових платежів за договорами страхування надавати банку докази сплати страхових платежів.
Наданою банком оборотною відомістю підтверджується, що позичальником вчасно сплачувався ануїтетний платіж до 01 березня 2010 року, що також підтверджується копіями відповідних квитанцій, наданих відповідачем (т. 1, а.с. 194 - 197).
30 січня 2009 року, 07 квітня 2009 року та 09 червня 2009 року ОСОБА_1 звертався до банку із заявами про погодження страхових договорів відповідно до умов основного договору, проте банк відмовив у погодженні зазначеного договору через відсутність акредитації у банку страхової компанії та на підставі пункту 3.4.1 кредитного договору списав черговий страховий платіж за рахунок кредиту, у зв`язку з чим збільшилася сума кредиту та утворилася заборгованість позичальника перед банком (т.1, а.с. 170).
06 листопада 2009 року ОСОБА_1 звертався до банку із заявою (вхідний № 5813) про незаконність таких дій, проте банк не прийняв цієї заяви до уваги та продовжував нараховувати заборгованість.
Наданими суду банком доказами підтверджується, що ПАТ КБ "ПриватБанк" уклав від імені ОСОБА_1 договір особистого страхування від 05 лютого 2008 року № MKH7LK13731283 на період із 05 лютого 2008 року по 04 лютого 2009 року із сплатою 516,40 грн та договір страхування наземного транспорту № MKH7AN-100СК003 від 01 лютого 2010 року на період з 01 лютого 2010 року по 31 січня 2011 року із сплатою 1 956,12 грн із ЗАТ "Страхова компанія "Інгосстрах", які сплачував за платіжними дорученнями: від 30 січня 2009 року № РТ020В089Z на суму 295,66 дол. США, від 29 січня 2010 року № РТ029В2060 на суму 244,24 дол. США; від 31 січня 2011 року № РТ021В2ЕЗТ на суму 236,13 дол. США; від 01 лютого 2012 року № РТ021В2QGI на суму 224,05 дол. США; від 13 лютого 2008 року № 80213В0016 на суму 204,92 дол. США; від 13 лютого 2008 року № 80213В0018 на суму 102,46 дол. США; від 04 лютого 2009 року № РТ024В078С на суму 62,98 дол. США; від 04 лютого 2011 року № РТ024В08NL на суму 32,48 дол. США; від 03 лютого 2012 року № РТ023В08В8 на суму 32,15 дол. США; від 04 лютого 2012 року № РТ024В0Е0О на суму 32,07 дол. США; від 04 лютого 2013 року № РТ024В0ІМ7 на суму 31,84 дол. США; від 13 лютого 2008 року № 80213В001А на суму 516,40 грн; від 04 лютого 2009 року № 078F на суму 516,40 грн; від 04 лютого 2010 року № РТ024В0Е0S на суму 258,20 грн; від 04 лютого 2011 року № РТ024В08NP на суму 258,20 грн; від 03 лютого 2012 року № РТ023В08ВС на суму 258,20 грн; від 04 лютого 2013 року № РТ024В0ІМВ на суму 258,20 грн; від 30 січня 2009 року № 08А2 на суму 2 380,04 грн; від 29 січня 2010 року № РТ029В2064 на суму 1 966,12 грн; від 31 січня 2011 року № РТ021В2Е3Х на суму 1 879,61 грн; від 01 лютого 2012 року № РТ021В2QGM на суму 1 796,91 грн (т.1, а.с. 191 - 211).