Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 615/524/18-ц
провадження № 61-10544св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - приватне сільськогосподарське підприємство "Нове життя",
відповідачі: ОСОБА_1, фермерське господарство "Фортуна 2017",
представник відповідачів - адвокат Прокопченко Сергій Валерійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" до ОСОБА_1, фермерського господарства "Фортуна 2017" про визнання недійсним договору користування земельною ділянкою за касаційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" на рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року у складі судді Токмакової А. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Бровченка І. О., Колтунової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року приватне сільськогосподарське підприємство "Нове життя" (далі - ПСП "Нове життя") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, фермерського господарства "Фортуна 2017" (далі - ФГ "Фортуна 2017") про визнання недійсним договору користування земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що 30 грудня 2005 року між ОСОБА_2 та ПСП "Нове життя" укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,79 га строком на 10 років, кадастровий номер 6321280300:01:000:0100, який зареєстровано 31 січня 2008 року.
За час дії договору ОСОБА_2 померла, спадкоємцем її земельної ділянки став ОСОБА_1, підприємством завчасно направлено останньому лист-повідомлення про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди, проте відповіді не отримано.
У липні 2017 року ОСОБА_1 надіслав заяву про відмову у поновленні договору від 30 грудня 2005 року, посилаючись на бажання самостійно використовувати вищезазначену земельну ділянку.
Разом з тим протягом місяця після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, а орендар продовжує використовувати спірну земельну ділянку.
При цьому 02 квітня 2018 року між відповідачами укладено договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зазначеної земельної ділянки, який 03 квітня 2018 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав.
Позивач вважав, що укладання договору емфітевзису між відповідачами є порушенням його переважного права як орендаря на поновлення договору оренди, оскільки він скористався правом на поновлення договору на новий строк, виконав всі необхідні для цього дії, а ОСОБА_1 не дотримано вимог, передбачених законом, та укладено договір емфітевзису з іншою юридичною особою.
Позивач вказав, що непоновлення договору оренди землі, неукладання додаткової угоди є перешкодою йому реалізувати свої законні сподівання за договором оренди і частковим позбавленням його зустрічного задоволення, з урахуванням якого він укладав цей договір.
Свою відмову в поновленні договору оренди ОСОБА_1 обґрунтовував бажанням самостійно використовувати земельну ділянку, проте це не відповідає дійсності, що підтверджується укладенням між відповідачами договору емфітевзису, який порушує його переважне право на поновлення договору оренди.
Ураховуючи викладене, ПСП "Нове життя" просило суд: визнати недійсним договір користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) площею 5,79 га, укладений між ФГ "Фортуна 2017" та ОСОБА_1, зареєстрований 03 квітня 2018 року та скасувати його державну реєстрацію; визнати поновленим договір оренди землі від 30 грудня 2005 року, зареєстрований 31 січня 2008 року; визнати укладеною додаткову угоду в наведеній позивачем редакції від 01 листопада 2017 року; судові витрати (судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи) покласти на відповідачів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року у задоволенні позову ПСП "Нове життя" відмовлено.
Стягнуто з ПСП "Нове життя" на користь ФГ "Фортуна 2017" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач неналежним чином скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди, оскільки ним не дотримано процедуру повідомлення орендодавця про свій намір поновити договір оренди землі на новий строк, а також не виплачено орендну плату за 2017 рік. При цьому переважне право орендаря не порушено через відсутність укладеного власником земельної ділянки договору оренди з новим орендодавцем, відсутність продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди попереднім орендарем та наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем. Враховуючи викладене, відсутні підстави і для визнання недійсним укладеного між відповідачами договору емфітевзису.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року апеляційну скаргу ПСП "Нове життя" залишено без задоволення.
Рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року залишено без змін.
Стягнуто з ПСП "Нове життя" на користь ФГ "Фортуна 2017" судові витрати у розмірі 2 000,00 грн за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Також суд зазначив, що між відповідачами укладено не договір оренди, а договір емфітевзису, який є іншим видом користування чужою земельною ділянкою, у цьому випадку позивач не мав переважного права на укладення договору оренди, оскільки переважне право на поновлення договору оренди не розповсюджує свою дію на інші види договорів, на які не поширюється Закон України "Про оренду землі".
Крім того, таке переважне право припинено у зв`язку з недосягненням між сторонами домовленості щодо поновлення дії договору оренди та неукладенням відповідної додаткової угоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року ПСП "Нове життя" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року поновлено ПСП "Нове життя" строк на касаційне оскарження судового рішення.
Відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 615/524/18-ц з Валківського районного суду Харківської області.
Клопотання ПСП"Нове життя" про зупинення дії рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року в частині стягнення судових витрат задоволено.
Зупинено дію рішення Валківського районного суду Харківської області
від 14 січня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду
від 09 квітня 2019 року в частині стягнення судових витрат до закінчення касаційного провадження.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що за відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору користування з новим користувачем (орендарем), право особи на реалізацію свого переважного права, що передбачено статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", буде порушено, а така поведінка орендодавця стосовно попереднього орендаря буде недобросовісною.
Так, позивач виявив бажання реалізувати своє переважне право, закріплене у договорі оренди землі, статті 777 ЦК України та частині першій статті 33 Закону України "Про оренду землі" і поновити договір оренди землі, скориставшись процедурою визначеною частинами другою-п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі", у редакції, чинній на момент закінчення спірного договору. Проте власник, не розглянувши його пропозицію та повідомивши одну й ту саму інформацію, а саме щодо самостійного використання земельної ділянки, уклав договір користування земельною ділянкою з новим користувачем (хоча підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб). Таким чином, ОСОБА_1 порушив переважне право орендаря (користувача) земельної ділянки на поновлення права користування спірною земельною ділянкою.
Також при винесенні рішення про розгляд справи у спрощеному провадженні судом не враховано, що позов є немайнового характеру та значної складності, що випливає з суб`єктного складу сторін (дві юридичні особи та фізична особа), значення справи для сторін, обсягу та характеру доказів у справі, думку сторін. Той факт, що справа має розглядатися у порядку загального провадження підтверджується строком розгляду справи (з 14 червня 2018 року до 14 січня 2019 року).
Крім того, акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги, укладеного 01 лютого 2018 року, від 28 листопада 2018 року ФГ "Фортуна 2017",яким вмотивовано рішення про задоволення усного клопотання про стягнення з ПСП "Нове життя" на користь ФГ "Фортуна 2017" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є неналежним та недопустимим доказом понесення витрат, оскільки з нього не вбачається, що витрати на правничу допомогу були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2019 року представник відповідачів - адвокат Прокопченко С. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Також зазначив, що обов`язок повідомляти колишнього орендаря, з яким орендні відносини вже закінчилися, про намір укласти договір емфітевзису з іншою особою, чинним законодавством не передбачений.
У зв`язку з цим, ознаки недобросовісності у поведінці ОСОБА_3 відсутні, він слідував принципу свободи укладання договору з самостійно обраним контрагентом та вільним розпорядженням своєю приватною власністю, що належить до основних засад цивільного законодавства.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 була власником земельної ділянки площею 5,79 га, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, на підставі державного акта на право приватної власності на землю, виданого на підставі розпорядження Валківської районної державної адміністрації Харківської області від 17 жовтня 2002 року № 193, зареєстрованого 10 грудня 2002 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 16.
30 грудня 2005 року між ОСОБА_2 та ПСП "Нове життя" укладено договір оренди землі.
Пунктом 2 договору оренди землі передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,79 га, у тому числі рілля.
Відповідно до пункту 8 договору оренди землі договір укладено на десять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Пунктом 9 договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься у формі та розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки, нараховується в грошовій формі. Видається грошима або продукцією за ринковими цінами, послугами за цінами господарства, виходячи з можливостей господарства.
У пункті 11 договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься у строк до 31 грудня кожного року.
Пунктом 27 договору оренди землі передбачено, зокрема, що дія договору землі припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.
Відповідно до пункту 29 договору оренди землі якщо за місяць до закінчення строку дії договору ні одна зі сторін не повідомила про розірвання договору, то він вважається продовженим на той же термін та на тих же умовах.
За змістом пункту 30 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Згідно з пунктом 34 договору оренди землі договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Зазначений договір зареєстровано у Валківському районному відділі реєстрації, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 січня 2008 року № 040868800235.
Після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем та новим власником вказаної земельної ділянки став ОСОБА_1, право власності якого на спадкове майно визнано рішенням Валківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2014 року у справі № 615/1252/14-ц, номер запису про право власності № 8829373 від 17 лютого 2015 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 лютого 2015 року № 34034223.
28 липня 2017 року ОСОБА_1 направив позивачу повідомлення про небажання продовження договору оренди від 30 грудня 2005 року, термін дії якого закінчується у січні 2018 року, яке мотивовано бажанням самостійно використовувати належну йому земельну ділянку. Просив повернути йому земельну ділянку у належному стані після збору врожаю у 2017 році та не засівати її під врожай 2018 року.
Вказаний лист позивач отримав 01 серпня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.