Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 761/37502/15-ц
провадження № 61-4786св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсними розпорядження про приватизацію житла, свідоцтва про право власності на житло,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року у складі судді Волошина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, уточнивши який просила поновити їй позовну давність для звернення до суду з вимогами про визнання частково незаконними розпорядження про приватизацію житла та свідоцтва про право власності на житло; визнати недійсним розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 26 травня 2000 року № 27817 про безоплатну передачу у власність ОСОБА_2 41/100 частин комунальної квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право на житло на ім`я ОСОБА_2 41/100 частин в указаній квартирі, а саме кімнати № 2, виданого 26 травня 2000 року Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва.
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що їй та її сину - ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 19 червня 2001 року на праві спільної часткової власності належить 20/100 частини квартири АДРЕСА_1 у рівних частках, яка складається з кімнати загальною площею 17,3 кв. м, житловою площею 12,2 кв. м.
На її думку розпорядження органу приватизації Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 26 травня 2000 року № 27817 про приватизацію частини квартири АДРЕСА_1 та свідоцтво про право на житло на ім`я ОСОБА_2 41/100 частин у цій квартирі, виданого 26 травня 2000 року Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва порушує її право власності на кімнату № 2 у вказаній квартирі, оскільки на теперішній час нумерація кімнат у квартирі не впорядкована, а тому маються кімнати з однаковою нумерацією "№ 2", одна з яких належить ОСОБА_3, житловою площею 14,0 кв. м та друга належить позивачці і її сину, житловою площею 12,2 кв. м.
Оскільки про оспорюване розпорядження та свідоцтво про право власності на житло вона дізналась 24 травня 2013 року, коли отримала ці документи від Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, просила поновити позовну давність.
Ураховуючи наведене, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 23 травня 2018 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оспорюваним розпорядження органу приватизації та свідоцтвом про право власності виданим на підставі цього розпорядження порушено її право власності на кімнату № 2 у спірній квартирі.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 22 січня 2019 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав правову оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення позову у повному обсязі, також не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї та доповнень до нього, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 27 червня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що неспівпадання загальної площі на 0,20 кв. м (36,62 - 36,42) у правовстановлюючих документах 41/100 частини квартири АДРЕСА_1 є суттєвою обставиною, яка дає підстави для висновку про невідповідність розпорядження органу приватизації Шевченківської районної державної адміністрації в м. Києві від 26 травня 2000 року № 27817 та свідоцтва про право власності на житло від 26 травня 2000 року загальній площі відчуженої ОСОБА_2 квартири, що була зазначена ним у договорах купівлі-продажу.
Відповідачі не надали жодного доказу (довідка про склад сім`ї та займані приміщення із зазначенням загальної площі, ордер, договір найму житлового приміщення, тощо), який би дав змогу встановити фактичну загальну площу частини квартири, право на приватизацію якої було реалізовано відповідачами.
Крім того, суди залишили поза увагою факт, що спірна квартира, яка є спільною частковою власністю, не виділена в натурі, що унеможливлює її подальшу реалізацію, тобто вчинення правочину з продажу майна, без порушення прав інших співмешканців. При цьому відповідачі не скористалися правом на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
З урахуванням того, що частка в спільній частковій власності не виділена в натурі, то неможливо зрозуміти, яка частина даного житлового приміщення була продана та чи дані дії не порушують прав інших співвласників, у тому числі позивача.
Суди попередніх інстанцій, усупереч вимог процесуального закону, зробили припущення про тотожність приміщення придбаного нею у ОСОБА_2 та здобутого нею за оспорюваним розпорядженням в рамках приватизації.
Таким чином спростовується висновок судів попередніх інстанцій, що частина квартири, на яку ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності відповідає частині квартири, що була відчужена нею за договорами купівлі-продажу від 19 червня та 13 вересня 2001 року, оскільки жодного доказу на підтвердження цих обставин відповідачі до справи не додали, і суд в ході розгляду справи не встановив.
До Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 та доповнення до нього, мотивовані тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Києва.
25 липня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами
касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального
права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Квартира АДРЕСА_1 є комунальною, загальною площею 88 кв. м, житловою площею 63,1 кв. м, має житлові кімнати, загальну кухню, туалет та душ.