Постанова
Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 136/14/17
провадження № 61-37128св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_4, на постанову апеляційного суду Вінницької області від 24 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути із ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в сумі 7 666 792 грн. Стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь грошові кошти в сумі 1 000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що в період із 2014 року по 2015 рік ОСОБА_1 видав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 7 666 792 грн, за які останній мав йому поставити певні матеріали та виконати відповідні роботи. З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 взятих зобов`язань, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до якого останній поручився перед ОСОБА_1 за виконання ОСОБА_2 своїх обов`язків в обсязі 1 000 грн.
Усупереч взятих на себе зобов`язань ОСОБА_2 після отримання грошових коштів не поставив йому матеріали та не виконав обумовлених робіт. Потреба у роботах та послугах ОСОБА_2 відпала, проте кошти останній у добровільному порядку не повертає, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішення та ухвали суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 2 226 000 грн.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 000 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не виконав основного зобов`язання, забезпеченого порукою, а тому кошти у сумі 2 227 000 грн набуті ним без достатньої правової підстави.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення із відповідачів солідарно грошових коштів в сумі 1 000 грн, суд виходив з того, що боржником порушено зобов`язання, забезпечене порукою, а тому вони відповідають перед кредитором як солідарні боржники у межах погодженої у договорі поруки суми.
Постановою апеляційного суду Вінницької області від 24 квітня 2018 року рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 не довів свого позову, оскільки не надав суду доказів безпідставного набуття відповідачем грошових коштів у сумі 7 666 792 грн, які належать ОСОБА_1 . Похідні вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів грошових коштів за договором поруки задоволенню не підлягають, у зв`язку з відмовою у задоволенні основних позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_4, подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржене судове рішення.
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд, встановивши, що між сторонами існують договірні відносини, у порушення статей 526, 882, 883 ЦК України не стягнув із ОСОБА_2 отримані кошти за договором підряду, оскільки останній своїх зобов`язань не виконав.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2018 рокувідкрите касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
15 листопада 2019 року справа № 136/14/17-ц передана судді-доповідачу Журавель В. І.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 січня 2014 року між інвесторами: ПП "Турист-Азов", фізичною особою ОСОБА_1, виконавцями-1: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та виконавцем-2 - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено Договір № 1 про спільну забудову бази відпочинку ПП "Турист-Азов".
14 липня 2015 року між "Замовником" фізичною особою ОСОБА_1 та "Підрядником" ФОП ОСОБА_2 укладено Договір № 1 про врегулювання відносин, яким врегульовано об`єм робіт, їхню вартість та порядок оплати, терміни виконання.
09 березня 2015 року з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань перед ОСОБА_1 щодо поставлення кредитору товарів та виконання на його користь будівельно-ремонтних робіт або невиконання обов`язків боржником за повернення ним одержаних коштів, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір поруки.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскарженого судового рішення.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.