Постанова
Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 2-76/2010
провадження № 61-13192св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року у складі судді Виниченко Л. М. та постанову апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2018 року у складі суддів: Волошиної В. М., Панченко М. М., Слюсар Т. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
треті особи: Дев`ята Київська державна нотаріальна контора, Десята Київська державна нотаріальна контора в особі Головного територіального управління юстиції у м. Києві,
заявник за апеляційною скаргою - ОСОБА_1,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2008 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_1 про визнання довіреності і договору купівлі-продажу недійними та визнання права власності в порядку спадкування після ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7, померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть. 26 листопада 2011 року мати ОСОБА_7 - ОСОБА_2 звернулася до Десятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
03 липня 2017 року ОСОБА_2 як правонаступник ОСОБА_7 подала позовну заяву до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якій просила визнати довіреність від 21 вересня 2004 року на право продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчену нотаріусом Дев`ятої Київської нотаріальної контори Бодак О. М., недійсною; визнати договір купівлі-продажу від 30 листопада 2004 року квартири АДРЕСА_1, посвідчений нотаріусом Дев`ятої Київської нотаріальної контори Гриценко С. М., недійсним та визнати за нею право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 квітня 1997 року ОСОБА_9 заповіла ОСОБА_7 усе належне їй майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла. При житті ОСОБА_7 стало відомо, що спірна квартира була продана шахрайським шляхом, тому вона звернулася до суду та правоохоронних органів за захистом порушеного права.
Ухвалою Дніпровського районного суд м. Києва від 03 липня 2017 року залучено до участі у справі у якості співвідповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, залучено правонаступника відповідача ОСОБА_8 - спадкоємця ОСОБА_6 та виключено з числа відповідачів ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Дев`ята Київська державна нотаріальна контора, Десята Київська державна нотаріальна контора в особі Головного територіального управління юстиції у м. Києві, у частині заявлених вимог про визнання договору купівлі-продажу квартири недійним закрито.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року позов задоволено частково.Визнано недійсною довіреність від 21 вересня 2004 року, видану від імені ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_5 на право продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчену державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Бодак О. М., зареєстровану в реєстрі за №1-3103. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 11/100 частин квартири АДРЕСА_1 . У решті заявлених вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно висновку експерта № 282/тдд від 07 серпня 2006 року НДКЦ при ГУМВС України, що було проведено в рамках кримінальної справи, підпис від імені ОСОБА_9 в наданих на дослідження довіреності та нотаріальному бланку строгої звітності серії НОМЕР_1, ймовірно виконаний не ОСОБА_9, а іншою особою. Таким чином, спірна довіреність від 21 вересня 2004 року, яка зареєстрована в реєстрі за № 1-3103 та посвідчена державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Бодак О. М., є недійсною, оскільки складена шляхом злочину та обману після смерті ОСОБА_9, цивільна правоздатність якої припинена 13 квітня 2003 року. Аналізуючи зібрані усправі докази у їх сукупності судом встановлено, що за життя ОСОБА_7 мала намір оформити спадщину на 11/100 частин квартири АДРЕСА_1, що належала спадкодавцю ОСОБА_9 26 оютого 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Десятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Постановою державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори від 26 лютого 2015 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_7 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно. За викладених обставин суд вважає, що заявлені вимоги щодо визнання права власності підлягають частковому задоволенню, оскільки до спадкового майна належить не вся спірна квартира, а лише 11/100 частки, у зв`язку з чим за ОСОБА_2 слід визнати право власності на спадкове майно, яким є 11/100 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що спірна довіреність є недійсною, оскільки складена шляхом злочину та обману з метою незаконного заволодіння майном після смерті ОСОБА_9, цивільна правоздатність якої припинена 13 квітня 2003 року, є правильним. ОСОБА_7 при житті займалася оформленням спадщини після смерті ОСОБА_9, зверталася до суду із заявами про захист порушених прав, до правоохоронних органів (вирок щодо шахрайських дій лише 29 листопада 2010 року), але ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. За таких обставин, судом правильно визнано за ОСОБА_2 як спадкоємцем першої черги право власності на 11/100 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 . Таким чином, всі висновки суду першої інстанції щодо правомірності заявленого позову та можливості відновлення порушеного права у обраний позивачем спосіб повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що 06 квітня 2005 року вона придбала спірні 11/100 частин квартири АДРЕСА_1, а тому мала бути обов`язковим учасником справи. Крім того, без судового рішення про визнання договору купівлі-продажу недійсним суд безпідставно визнав за позивачем право власності на спірне майно. Визнання недійсною довіреності не скасовує її права власності на майно.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Суди установили, що відповідно до договору дарування частини квартири від 21 листопада 1997 ОСОБА_10 подарував, а ОСОБА_9 прийняла в дар 11/100 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 21,6 кв. м та житловою 13,5 кв. м. Договір посвідчений державним нотаріусом Десятої Київської держаної нотаріальної контори Вороніною С. Н., зареєстрований в реєстрі за №2у-1171.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла. За життя 03 квітня 1997 року ОСОБА_9 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Вашагашвілі Д. Д., зареєстрований у реєстрі за № 4501, відповідно до якого заповіла усе своє майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, в тому числі грошові вклади, а також все те, на що вона за законом буде мати право, ОСОБА_7
ОСОБА_7 звернулася до Десятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Рішенням Дніпровського суду м. Києва від 02 листопада 2004 року встановлено ОСОБА_7 як спадкоємцеві за заповітом після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, додатковий шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, який рахувати з дня набрання рішенням суду законної сили.
Інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 до нотаріальної контори не зверталися.
Відповідно до інформаційного листа № 062/14-2951(И-2017) від 14 березня 2017 року КП КМР Київського міського бюро технічної інвентаризації, реєстрація права власності на 7/100 частин квартири була проведена за ОСОБА_9 на підставі договору дарування, посвідченого 21 листопада 1997 року. Далі право власності на 7/100 частин квартири зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30 листопада 2004 року.