Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 645/2540/17-ц
провадження № 61-4840св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позов) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позов) - Харківська міська рада Харківської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради Харківської області про визнання права власності на 68/600 частин домоволодіння в порядку набувальної давності та за зустрічним позовом Харківської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про визнання права власності на 68/600 частин домоволодіння за територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області,
за касаційною скаргою Харківської міської ради Харківської області на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 26 червня 2018 року у складі судді Іващенка С. О.та постанову Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради Харківської області (далі - Харківська міська рада) та просив визнати за ним право власності в порядку набувальної давності на 68/600 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 29 липня 1986 року йому на праві власності належать 167/600 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, а його матері - ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві власності належала 365/600 частини цього домоволодіння. Після смерті матері він в установлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі він не отримував, оскільки строків на оформлення спадщини законом не встановлено. Інші 68/600 частин домоволодіння належали ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, яка за життя на належну їй частину домоволодіння зробила заповіт на користь держави. Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 29 липня 1986 року 68/600 частин домоволодіння залишені відкритими для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . До часу звернення до суду з цим позовом держава, яку представляли за ці роки різні установи: районний фінансовий відділ Фрунзенського району міста Харкова, територіальна громада Харківської міської ради, своїх спадкових прав не оформила, свідоцтво про право на спадщину при переході спадкового майна до держави не отримала. Згідно з відповіддю Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради (далі - КП "Харківське МБТІ") 68/600 частин спірного домоволодіння на праві приватної власності в БТІ не зареєстровані. Він весь час користується домоволодінням, в тому числі і 68/600 його частинами, підтримує у придатному для проживання стані, опалює, проводить поточний та капітальний ремонт, сплачує комунальні послуги та земельний податок. Вважає, що добросовісно заволодів нерухомим майном і продовжує на протязі 32 років відкрито, безперервно володіти ним. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
У серпні 2017 року Харківська міська рада звернулася до суду із зустрічною позовною заявою та просила: визнати відумерлою спадщиною - 68/600 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_3 ; передати відумерлу спадщину - 68/600 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади міста Харкова в її особі.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги Харківська міська рада посилалася на те, що ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким 68/600 частин спірного домоволодіння заповіла державі, однак зазначена частина домоволодіння до держави не переходила.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Фрунзенський районний суд міста Харкова рішенням від 26 червня 2018 року первісний позов задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право власності в порядку набувальної давності на 68/600 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 76,1 кв. м, житловою площею 39,1 кв. м, сараїв літ. Б, літ. Е, погребів літ. Г, літ. Д, вбиралень літ. Д, літ. У, воріт № 1, паркану № 2. У задоволенні зустрічного позову відмовив.
Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позивач правомірно, протягом більш ніж 10 років відкрито та безперервно володіє 68/600 частин спірного домоволодіння, а тому наявні підставі для визнання права власності в порядку набувальної давності. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову виходив з того, що Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року (далі ? ЦК Української РСР), який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3, не передбачав визнання спадщини відумерлою, а заява про визнання майна безхазяйним не подавалася.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Харківський апеляційний суд постановою від 23 січня 2019 року рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 26 червня 2018 року залишив без змін.
Мотивував рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У березні 2019 року Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 26 червня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.
Касаційна скарга Харківської міської ради мотивована неврахуванням судами того, що предметом спору в цій справі є вимога про визнання права власності на 68/600 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та заповіла вказане майно державі. Спірне майно на підставі статті 555 ЦК Української РСР до держави не переходило, а тому право власності на нього необхідно визнати за територіальною громадою міста Харкова, згідно з чинним законодавством. Також касаційна скарга містить доводи про те, що ОСОБА_1 не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами того, що він безперервно проживав у спірній частині спірного домоволодіння протягом 10-ти років, оскільки зареєстрованим місцем його проживання є адреса: АДРЕСА_2 . Тобто, доказів того, що ОСОБА_1 був зареєстрований у спірному домоволодінні, матеріали справи не містять.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_4 згідно з розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02 жовтня 2019 року визначено суддю-доповідача Зайцева А. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що згідно з рішенням Фрунзенського районного народного суду міста Харкова від 29 липня 1986 року ОСОБА_1 на праві власності належать 167/600 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, його матері ОСОБА_2 - 365/600 частин того ж домоволодіння. На решту 68/600 частин домоволодіння, які належали ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, останньою було залишено заповіт на користь держави. За вказаним рішенням суду це майно залишено відкритим для прийняття спадщини.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після її смерті відкрилася спадщина, у тому числі і на 365/600 частин домоволодіння.
ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі, виданого 12 Харківською державною нотаріальною конторою.
Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 не видавалося, а інші спадкоємці відсутні.
Згідно з відповіддю КП "Харківське МБТІ", 68/600 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 на праві приватної власності не зареєстроване.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального
права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Установлено, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто під час дії ЦК Української РСР, а тому положення саме цього Кодексу підлягають застосуванню при вирішенні питання про спадкування майна померлої.