Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 759/516/18
провадження № 61-18856св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Саліхова В. В., Поліщук Н. В., від 26 вересня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк") звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 03 вересня 2008 року між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 030/716731-KR, на виконання якого банк надав кредит у сумі 16 020,00 доларів США, зі сплатою 7,90% річних, строком користування до 02 вересня 2015 року.
03 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 030/716738-РО, за умовами якого ОСОБА_2 поручився перед банком за належне виконання позичальником зобовʼязань за кредитним договором № 030/716731-KR.
Проте ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання виконувала неналежним чином, станом на 01 грудня 2017 року утворилась прострочена заборгованість у розмірі 19 860,80 доларів США, що еквівалентно 539 336,89 грн, зокрема: за кредитом - 13 160,15 доларів США; за процентами - 6 700,65 доларів США.
АТ "Укрсоцбанк" просило суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 860,80 доларів США, також вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва у складі судді Сенька М. Ф. від 20 березня 2019 року у задоволенні позову АТ "Укрсоцбанк" відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі належним чином не виконували умови кредитного договору, станом на грудень 2017 року утворилась прострочена заборгованість. ОСОБА_1 останній платіж за кредитним договором внесла 26 квітня 2012 року, тому 26 квітня 2015 року закінчився строк, протягом якого позивач мав право звернутися до суду з позовом, що є підставою для застосування наслідків спливу строку позовної давності, про який просить сторона у спорі (представник відповідача ОСОБА_2 ).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Укрсоцбанк" задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 2019 року скасовано та постановлено нове рішення, яким позов АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсоцбанк" суму заборгованості за кредитним договором від 03 вересня 2008 року № 030/716731-KR у розмірі 19 860,80 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсоцбанк" судовий збір у розмірі 8 090,05 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов в частині стягнення боргу з ОСОБА_1, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що вона в судове засідання не з`являється, неодноразово повідомлялася судами про час та місце розгляду справи. Встановивши зі зворотних повідомлень, які повертаються до суду, що за адресою зазначеною в кредитному договорі, вона не проживає, іншої адреси місця проживання ні банку ні суду не повідомляє, тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо неї підлягають задоволенню, оскільки свої зобов`язання за кредитним договором вона не виконала, має заборгованість у розмірі 19 860,80 доларів США, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому із заявою про застосування строку позовної давності ОСОБА_1 до суду не зверталася.
Відмовляючи в задоволенні позову до ОСОБА_2 з підстав припинення поруки, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач, обираючи спосіб забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором та звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, починаючи з 2012 року не вжив заходів щодо стягнення з ОСОБА_2 як поручителя заборгованості. Не пред`являв поручителю вимоги, не повідомляв його про існування заборгованості. Пославшись на положення, викладені в постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року в справі № 6-1451цс16, суд апеляційної інстанції зазначив, що звернення до суду після спливу передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку, не є підставою для відмови в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності, а є підставою для відмови в позові у зв`язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу позивача, однак не повідомив її про дату судового засідання. Крім того, судових повісток суду першої інстанції, які і самої позовної зави вона не отримувала. Вказує, що представником відповідача ОСОБА_2 до суду першої інстанцій було подано заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову банку і до неї. Вказує, що останній платіж за кредитним договором від 03 вересня 2008 року № 030/716731-KR вона внесла 26 квітня 2012 року на суму 1 597,54 грн. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до даних правовідносин положення статті 267 ЦК України.
При касаційному перегляді справи просить врахувати її заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності, передбачених статте 267 ЦК України.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24 жовтня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 вересня 2008 між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 030/716731-KR, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 16 020,00 доларів США, зі сплатою процентів у розмірі 7,90% річних, строком дії до 02 вересня 2015 року.
03 вересня 2008 між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 030/716738-РО, за умовами якого ОСОБА_2 поручився за належне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, укладеним між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 .
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, заборгованість за кредитним договором станом на 01 грудня 2017 року становить 19 860,80 доларів США, що еквівалентно 539 336,89 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 13 160,15 доларів США, що еквівалентно 357 375,05 грн; заборгованість за процентами - 6 700,65 доларів США, що еквівалентно 181 961,84 грн.
АТ "Укрсоцбанк" звернулось до суду із вказаним позовом про захист свого порушеного права 11 січня 2018 року.
Представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 до суду першої інстанції подано клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
Останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 внесла 26 квітня 2012 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.