Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 755/1990/19-ц
провадження № 61-20336 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
представник позивачів - ОСОБА_4 ;
відповідач - акціонерне товариство "УкрСиббанк";
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Дніпровського районного суду м. Києва у складі судді Яровенко Н. О. від 26 червня 2019 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду
м. Києва від 05 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,
від 02 жовтня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до акціонерного
товариства "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк") про визнання договору іпотеки припиненим та зняття обтяженняз нерухомого майна.
Позовна заява мотивована тим, що 22 лютого 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк",та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті у сумі ліміту 80 тис. доларів США.
Цього самого дня на забезпечення виконання зобовʼязань за вищевказаним договором між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавці передали банку в іпотеку нерухоме майно - двокімнатну квартиру, що належить їм на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання умов вказаного кредитного договору ОСОБА_1 було отримано 56 тис. доларів США у межах поновлювальної кредитної лінії та
у вигляді двох траншів, про що свідчать заява про видачу готівки № 40 на суму 21 тис. доларів США та заява про видачу готівки № 11 на суму 35 тис. доларів США. Інших коштів вона не отримувала.
Зазначені кошти разом із відсотками були повністю сплачені позичальником на користь банку, що підтверджується відповідними квитанціями тарішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2016 року, що набрало законної сили (справа № 755/2284/16), а також постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року.
У зв`язку з відсутністю заборгованості у позичальника за основним зобов`язанням, яке забезпечене іпотекою, банк повинен був вчинити дії щодо зняття обтяжень на предмет іпотеки, проте таких дій не вчинив, чим порушив вимоги чинного законодавства, умови договору іпотеки та права позивачів, як власників цього майна.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили суд: визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки, який укладено 22 лютого 2017 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є АТ ""УкрСиббанк", як іпотекодержателем,
та ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як іпотекодавцями; зняти обтяження та внести запис про припинення обтяження на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, накладеного записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна) № 4539702 від 22 лютого 2007 року; зняти обтяження та внести запис про припинення обтяження на нерухоме майно: квартиру
АДРЕСА_1 , накладеного записом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Державному реєстрі іпотек) № 4539753
від 16 серпня 2007 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2019 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Визнано припиненою іпотеку за договором іпотеки, укладеного
22 лютого 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тетерською О. Ю. та зареєстрованим за реєстровим № 440. Припинено обтяження нерухомого майна, а саме квартири
АДРЕСА_1 , що виникло на підставі договору іпотеки від 22 лютого 2007 року. Виключено з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна запис
№ 4539702 від 22 лютого 2007 року про об`єкт обтяження, а саме квартири
АДРЕСА_1 , що виникло на підставі договору іпотеки від 22 лютого 2007 року.
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 липня 2019 року вирішено питання розподілу між сторонами судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами доведено припинення кредитних зобов`язань перед банком за договором про надання споживчого кредиту від 22 лютого 2007 року їх повним та належним виконанням. Відсутність кредитної заборгованості позичальника перед банком встановлено преюдиційним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року у справі № 755/2284/16. Оскільки договір іпотеки є похідним від договору кредиту, тому якщо припиняється основне зобов`язання, то припиняється і іпотека, так як заставне майно є залежним
від чинності основного кредитного зобов`язання. Враховуючи відсутність кредитної заборгованості позичальника за основним зобов`язанням, яке забезпечене іпотекою, банк відповідно до умов договору іпотеки повинен був вчинити дії щодо зняття обтяжень на предмет іпотеки, проте таких дій не вчинив.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу АТ "УкрСиббанк" залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2019 року залишено без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що оскільки зобов`язання, що виникли у ОСОБА_1 на підставі договору про надання споживчого кредиту від 22 лютого 2007 року були виконано нею у повному обсязі та належним чином, а строк дії договору закінчився 22 лютого 2017 року, то зобов`язання за вказаним договором
є такими, що припинено їх повним та належним виконанням. Встановивши, що забезпечене іпотекою основне зобов`язання за кредитним договором виконано у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку як про припинення зобов`язань позивачів за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання, так і про порушення банком свого обов`язку щодо вчинення дій, спрямованих на зняття обтяжень на предмет іпотеки.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі АТ "УкрСиббанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати,
а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2019 року поновлено
АТ "УкрСиббанк" строк на касаційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року, відкрито касаційне провадження
у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з рішення Дніпровського районного суду м. Києва.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ "УкрСиббанк" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, так як наявність такої заборгованості підтверджується випискою з її особового рахунку, де відображена як детальна інформація про розміри отриманих та повернутих коштів, так і відповідний залишок заборгованості. Позичальником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що вона не отримувала кредит у сумі, яка передбачена кредитним договором та додатковою угодою до нього. Банком виконано свої зобовʼязання за договором про надання споживчого кредиту від 22 лютого 2007 року, зараховано кошти на особистий рахунок позивачки у обсязі, який передбачений умовами договору, а надані ОСОБА_1 заяви про видачу готівки свідчить лише про видачу коштів через касу банку, які їй вже надані шляхом перерахування на особистий її рахунок. При цьому суди не звернули уваги на те, що перераховані на рахунок ОСОБА_1 безготівкові кошти є її власністю, як клієнта банку, а тому вона може розпорядитися ними на власний розсуд у будь-який момент. Також суди не врахували, що преюдиційне рішення Дніпровського районного суду
від 03 лютого 2016 року у справі № 755/2284/16, яким обґрунтовано позов,
не містить встановлених обставин щодо розміру наданого та погашеного кредиту, а лише встановлено, що банком не доведено позовних вимог.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Відповідно до умов кредитного договору банк надав ОСОБА_1 кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті у сумі ліміту 80 тис. доларів США. Зазначена вище сума не є сумою виданих коштів, а лише встановлений ліміт суми кредиту, який може видаватися позичальниці за її заявами окремими траншами. Посилання банку на виписку по особовому рахунку позичальника та меморіальні ордери безпідставні, так як зазначені документи не були подані банком до суду. У касаційній скарзі банк вказує