Постанова
Іменем України
20 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 750/7439/18
провадження № 61-5398св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Друга Чернігівська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 листопада 2018 року у складі судді Карапута Л. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Друга Чернігівська державна нотаріальна контора, у якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу 18/25 частин квартири АДРЕСА_1, укладений 30 серпня 2012 року між ним та відповідачем, що посвідчений державним нотаріусом Другої Чернігівської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі за № 1-2020.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 30 серпня 2012 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу 18/25 частин квартири АДРЕСА_1, який посвідчений державним нотаріусом. За домовленістю з відповідачем він мав отримати 8 000,00 доларів США, що на момент укладення договору еквівалентно 64 000,00 грн. Перед підписанням договору він отримав від ОСОБА_2 32 000,00 грн, а решту суми, за домовленістю, мав отримати разовим платежем протягом двох місяців.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не виконала домовленості та не повернула йому решту коштів за договором купівлі-продажу, яка станом на сьогоднішній день знецінилась, що не відповідає його волевиявленню, та оскільки відповідач навмисно ввела його в оману щодо строку остаточного розрахунку, позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що зазначені позивачем підстави для визнання договору недійсним, зокрема, з підстав обману щодо строків остаточного розрахунку відсутні, оскільки в договорі купівлі-продажу сторонами визначений строк остаточного розрахунку до 30 серпня 2022 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для вирішення справи, не надали належної оцінки його доводам і наданим доказам та дійшли необґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_2 подала заперечення, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Друга Чернігівська державна нотаріальна контора, про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Витребувано з Деснянського районного суду міста Чернігова зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 30 серпня 2012 рокуміж сторонами укладений договір купівлі-продажу частини квартири(далі - договір), згідно з яким ОСОБА_1 (продавець) передає за плату 18/25 частин квартри АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 (покупець), а остання приймає вищевказану частину квартири і сплачує за неї обумовлену грошову суму.
Відповідно до пункту 2.1 договору продаж частини квартири за домовленістю сторін вчиняється за узгодженою між сторонами ціною, яка є остаточною, не підлягає будь-яким змінам та складає 64 000,00 грн, з яких отримано готівкою продавцем до підписання договору купівлі-продажу - 32 000,00 грн, а решта 32 000,00 грн буде отримана разовим готівковим платежем продавцем від покупця у строк до 30 серпня 2022 року.
Пунктом 2.2 договору визначено, що сторони підтверджують передачу готівкою 32 000 грн за продану частину квартири. На час підписання цього договору сторони не мають одна до одної претензій.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.