Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 635/6268/18
провадження № 61-11807св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Черняк Артур Львович,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Черняка Артура Львовича, на рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 січня 2019 року у складі судді Пілюгіної О. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 серпня 2016 року. Від шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розлучення залишилася проживати із матір`ю та перебуває на її утриманні.
Зазначала, що відповідач частково та не регулярно забезпечує дитину матеріально з листопада 2017 року.
Враховуючи таку поведінку ОСОБА_2 та те, що з моменту фактичного припинення шлюбно-сімейних відносин між сторонами, а саме з грудня 2014 року, він ухиляється від виконання своїх обов`язків зі сплати аліментів, вважала за необхідне стягнути аліменти на утримання дитини, починаючи з 01 січня 2015 року.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 січня 2015 року до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 31 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04 вересня 2018 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3.
У задоволенні вимог позивача в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 01 січня 2015 року - відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що законодавством закріплено рівні обов`язки батьків утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. З урахуванням доходів відповідача, потреб та інтересів дитини, розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, він може сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі.
Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання доньки з 01 січня 2015 року, районний суд виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вона вживала заходи щодо одержання аліментів з ОСОБА_2, але не змогла їх отримати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 січня 2019 року - без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача можливості сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04 вересня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття - 27 грудня 2030 року.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.
При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів за минулий час є безпідставними, оскільки позивачем не доведено факту ухилення відповідача від сплати аліментів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - адвокат Черняк А. Л., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 січня 2019 року, постанову Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 січня 2015 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень неповно з`ясували обставини справи та не надали належної оцінки доказам.
Зазначає, що в судовому засіданні відповідач визнав що він сплачував кошти на утримання дитини, та не заперечував те, що їм частково сплачувались аліменти, відповідно до виписки по банківській картці (рахунку), тому висновки суду першої інстанції щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не змогла їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати, є помилковими.
Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Черняка А. Л. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
За змістом статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.