Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 638/16793/15-ц
провадження № 61-13290св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України на постанову апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2018 року у складі суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова Міністерства оборони України, відділ державної міграційної служби у Дзержинському районі м. Харкова,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України (далі - КЕВ м. Харкова), відділу державної міграційної служби у Дзержинському районі м. Харкова про визнання права користування жилими приміщеннями, посилаючись на те, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України, проживає в кімнаті АДРЕСА_1, яка була надана йому на підставі засідання житлової комісії Харківського Університету повітряних сил від 20 лютого 2007 року. 31 липня 2015 року між ним та КЕВ м. Харкова укладено договір № 1 найму приміщення та договір № 2 про надання послуг щодо утримання нерухомого майна й відшкодування витрат за наданні комунальні послуги. З метою сплати комунальних послуг за користування наданим йому житловим приміщенням КЕВ м. Харкова відкрито особовий рахунок на його ім`я, та на який він сплачує грошові кошти за надані комунальні послуги. Оскільки він поселився в надане житло на підставі засідання житлової комісії Харківської університету повітряних сил від 20 лютого 2007 року та договорів № 1 та № 2 КЕВ м. Харкова, то в разі передачі будинку до комунальної власності,новий власник може заперечувати правомірність його проживання, що спонукає його звернутись до суду за визнанням його наймачем та визнання за ним права користування вищезазначеним житлом.
Просив суд визнати за ним право користування житловою кімнатою АДРЕСА_1, житловою площею 12, 5 кв м., а також наймачем кімнати АДРЕСА_1, житловою площею 12, 5 кв. м, зобов`язавши відділ державної міграційної служби у Дзержинському районі м. Харкова здійснити реєстрацію його місця проживання за вищевказаною адресою.
Не погоджуючись із пред`явленим позовом, КЕВ м. Харкова звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, третя особа: Міністерство оборони України, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Вимоги зустрічного позову обґрунтовано тим, що за адресою: АДРЕСА_1, розміщений житловий будинок Міністерства оборони України, який обліковується у КЕВ м. Харків, відповідно до акта прийому-передачі основних засобів від 29 грудня 2006 року будинок передано в експлуатацію КЕВ м. Харків. Кімната № 6 квартири № 20 зазначеного житлового будинку відповідно до витягу з протоколу №3 засідання житлової комісії Харківського університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба від 20 лютого 2007 року надана на час проходження військової служби у Харківському гарнізоні Левику А. В. 03 червня 2015 року до КЕВ м. Харків надійшла скарга від мешканця квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , який зазначає, що його сусіди ОСОБА_1 та ОСОБА_3 останні 8 років за вказаною адресою не проживають, але здають кімнати в піднайом стороннім особам. Під час комісійної перевірки КЕВ м. Харків відомчого житлового фонду Міністерства оборони України встановлено, що у кімнаті № 6 , наданій військовослужбовцю ОСОБА_1, мешкає стороння особа - ОСОБА_4 17 червня 2015 року ОСОБА_1 надіслано припис щодо звільнення житлового приміщення від сторонніх осіб у триденний термін. Відповідно до акта повторної перевірки житлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 від 03 грудня 2015 року встановлено, що в кімнаті № 6 мешкають сторонні особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6 .
Просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право користування житловою кімнатою АДРЕСА_1, житловою площею 12, 5 кв. м. Визнано ОСОБА_1 наймачем кімнати АДРЕСА_1, житловою площею 12, 5 кв. м. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні зустрічного позову КЕВ м. Харкова відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині А4104. Згідно статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", військовослужбовці мають право на отримання житла для постійного проживання. Приймаючи до уваги викладене, тривалість проживання позивача у кімнаті АДРЕСА_1, сумлінне користування позивача зазначеним приміщенням, своєчасну оплату комунальних послуг, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Щодо зустрічного позову КЕВ м. Харкова, у матеріалах справи наявні акти проведення перевірки житлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 від 03 грудня 2015 року, від 17 червня 2015 року, проте відомості у них суперечливі. Наприклад, акт від 03 грудня 2015 року містить інформацію про те, що виявлені сторонні особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6 зі слів ОСОБА_7 проживають за адресою близько пів року; зі слів ОСОБА_8 законний наймач не проживає там протягом 8 років. Окрім того, як вбачається із багаточисленних заяв ОСОБА_9, що містяться в матеріалах справи, до начальника КЕВ м. Харкова він звернувся з метою виселення квартирантів, щоб йому надали ще одну кімнату за цією адресою, а тому у суду є сумніви щодо істинності та правдивості цих тверджень, питання щодо викливу будь-яких свідків для підтвердження своєї позиції позивач за зустрічним позовом не порушував. Таким чином, права та інтереси зустрічного позивача не порушені.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Харківської області від 17 січня2018 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2017 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні позову КЕВ м. Харкова Міністерства оборони України відмовлено з інших підстав.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що, обґрунтовуючи своє право на захист, ОСОБА_1 в позовній заяві посилається на те, що у разі передачі будинку до комунальної власності новий власник може заперечувати правомірність його проживання у кімнаті АДРЕСА_1 . Між тим, зазначені обставини, з якими ОСОБА_1 пов`язує порушення свого права, не настали. З пояснень ОСОБА_1 встановлено, що ордер на спірну кімнату йому не видавався, кімнатою на цей час він користується на підставі договіру найму приміщення укладеного 31 липня 2015 року між КЕВ м. Харкова в особі начальника Сального О. А. (наймодавець) з однієї сторони та військовослужбовцем ОСОБА_1 (наймач) з іншої сторони. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК України, які регулюють правовідносини, що виникли із договору найму житла. Між сторонами укладено строковий договір найму, тому відсутні підстави визнавати за ОСОБА_1 право користування та визнавати його наймачем житлового приміщення на невизначений строк в розумінні статті 9 ЖК України. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що КЕВ м. Харкова не зазначено, в чому подягає порушення їх прав ОСОБА_1 . Суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, водночас вважає, що зустрічний позов не підлягає задоволенню з інших підстав. Так, КЕВ м. Харкова просить визнати ОСОБА_1, таким що втратив користування житловим приміщенням на підставі статті 116 ЖК України. Між тим, при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства. Главами 58, 59 ЦК України визначено правове регулювання договорів майнового найму і найму житла, а положеннями статті 391 ЦК України захищено права власника від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння. Вимог про розірвання договору найму, про виселення позивачем за зустрічним позовом заявлено не було. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що дія договору найму від 31 липня 2015 року є припиненою. Оскільки відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 проживає у гуртожитку на підставі цивільно-правового договору, то власник гуртожитку має право звернутися до суду за захистом своїх прав на підставі положень ЦК України.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі КЕВ м. Харкова просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у позові КЕВ м. Харковата ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.