Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 341/2380/14-ц
провадження № 61-3960св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2017 року у складі суддів: Василишин Л. В., Пнівчук О. В., Максюти І. О.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації (далі - ПАТ "Банк Золоті Ворота") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 25 жовтня 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір № 02/36Ф про надання споживчого кредиту, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 8 450 доларів США зі сплатою 10,8 % річних та з терміном повернення до 25 жовтня 2011 року. 25 жовтня 2006 року також укладений договір поруки між банком та ОСОБА_2, згідно якого поручитель зобов`язався відповідати за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 солідарно. ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.
Позивач, збільшивши позовні вимоги, просив суд солідарно стягнути з боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 133 848 грн 84 коп., з яких: 2 189 доларів 67 центів США - тіло кредиту; 547 доларів 48 центів США - проценти; 62 597 грн 78 коп. - пеня, нарахована у період з 27 червня 2014 року по 26 червня 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду від 28 вересня 2017 року позов задоволено. Стягнуто на користь ПАТ "Банк Золоті Ворота" з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором № 02/36Ф про надання споживчого кредиту від 25 жовтня 2006 року у розмірі 133 848 грн 84 коп. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконує кредитних зобов`язань. Відтак, враховуючи наявність договору поруки між банком та ОСОБА_2, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог та солідарну відповідальність основного позичальника і поручителя за виконання кредитних зобов`язань.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині позову про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 та судового збору в солідарному порядку скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення.У задоволенні позову ПАТ "Золоті Ворота" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення судового збору відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновок суду в частині солідарної відповідальності поручителя не відповідає фактичним обставинам у справі та суперечить нормам матеріального права. 25 жовтня 2011 року є днем настання строку виконання основного зобов`язання, а відтак і початком відліку 6-ти місяців, наданих кредитору на пред`явлення вимоги до поручителя відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України. Встановлено, що з позовом до основного боржника і поручителя банк звернувся 10 жовтня 2014 року, пропустивши при цьому 6-ти місячний строк на пред`явлення вимоги до поручителя. Доказів про направлення поручителю іншої письмової вимоги в межах 6-ти місячного строку, стороною позивача не представлено. Враховуючи вищенаведені обставини, а також преклюзивний характер строку поруки, колегія суддів вважає, що позивачем пропущено 6-ти місячний строк на реалізацію права вимоги до поручителя, у зв`язку з чим зобов`язання ОСОБА_2 як поручителя за договором поруки № 9 від 25 жовтня 2006 року слід вважати припиненими, а вимоги банку до поручителя - безпідставними. Посилання банку на додаткову угоду до основного договору від 31 жовтня 2011 року між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ОСОБА_1 та на факт продовження позичальником сплати кредиту у 2012 році, не спростовує наведені вище обставини. Як вбачається з копії додаткової угоди, вона датована 31 жовтня 2011 року, тобто за закінченням строку дії основного договору. В матеріалах справи відсутні докази щодо характеру домовленості сторін основного договору у зв`язку з укладенням такої угоди, строк дії якої також не визначено і фактично, за умови її укладення, є окремою угодою з ОСОБА_1 . Тоді як докази погодження з її умовами поручителя відсутні.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ "Банк Золоті Ворота" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що станом на дату укладення додаткової угоди до кредитного договору зобов`язання позичальника виконані не були, а тому строк договору (як кредитного, так і поруки) не закінчився. Крім того, останній платіж на погашення боргу позичальник вчинив 16 вересня 2014 року, тому строк звернення із вимогами до поручителя не пропущено.
Враховуючи те, що за доводами касаційної скарги оспорюється правильнісить вирішення апеляційним судом позовних вимог до поручителя, в іншій судове рішення касаційним судом не переглядається з огляду на межі касаційного перегляду справи (стаття 400 ЦПК України).
(2) Позиція ОСОБА_2 .
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що умови кредитного договору змінено після закінчення строку дії вказаного договору та без його повідомлення, шестимісячний строк перд`явлення вимог до нього закінчився, а тому позов до нього заявлено безпідставно.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Суди установили, що 25 жовтня 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір № 02/36Ф про надання споживчого кредиту, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 8 450 доларів США зі сплатою 10,8 % річних та з терміном повернення до 25 жовтня 2011 року.
25 жовтня 2006 року також укладений договір поруки між банком та ОСОБА_2, згідно якого поручитель зобов`язався відповідати за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 солідарно.
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.