Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 357/206/19
провадження № 61-16077св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у складі колегії суддів Олійника В. І., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") про визнання пункту іпотечного договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 16 вересня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ним укладено іпотечний договір про передачу в іпотеку нерухомого майна, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 16 вересня 2008 року про надання споживчого кредиту № 11394613000, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 5.2.2 іпотечного договору, позасудове врегулювання здійснюється, крім іншого, шляхом отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".
Позивач вважає, що вказаний пункт договору порушує його права, суперечить закону, тому просив суд визнати пункт 5.2.2. іпотечного договору недійсним на підставі частини першої 1 статті 203 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним пункт 5.2.2. іпотечного договору від 16 вересня 2008 року, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Мельничук І.М., зареєстрованим в реєстрі за № 3091.
Стягнено з ПАТ "Дельта Банк" на користь позивача витрати на сплату судового збору у розмірі 768,40 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а в даному випадку, пункт 5.2.2. іпотечного договору суперечить приписам статті 36 Закону України "Про іпотеку".
Постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року апеляційну ПАТ "Дельта Банк" задоволено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що пункт іпотечного договору не суперечить нормам Закону України "Про іпотеку" та іншим актам цивільного законодавства.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
23 серпня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року та залишити в силі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2019 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд у своїй постанові не вірно застосовано норму частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку", оскільки позивач у своєму позові просить визнати недійсним пункт 5.2.2 іпотечного договору згідно з яким, позасудове врегулювання здійснюється, крім іншого, шляхом отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, що суперечить частині 3 статті 36 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої банк може продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку від свого імені, а не від імені іпотекодавця, як зазначено в спірному пункті.
Також судом апеляційної інстанції не взято до уваги висновки Верховного суду, викладені у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 643/12106/13-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі № 303/1565/14-ц.
Доводи інших учасників справи:
13 вересня 2019 року представником АТ "Дельта Банку" - адвокатом Русскіним О. В. подано до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного суду від 30 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Білоцерківського міськрайонного суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст обставин справи:
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 16 вересня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір про передачу в іпотеку нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 16 вересня 2008 року про надання споживчого кредиту № 11394613000 укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 5.2.2 іпотечного договору, позасудове врегулювання здійснюється, крім іншого, шляхом отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".
У грудні 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за яким ПАТ "УкрСиббанк" передав ПАТ "Дельта Банк" права іпотекодержателя нерухомого майна переданого ОСОБА_1 в іпотеку.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.