Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 367/6965/16-ц
провадження № 61-41474св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Перший заступник прокурора Київської області в інтересах Кабінету Міністрів України,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк "Голосіївський",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк "Голосіївський", про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Юрченка Олександра Анатолійовича на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 березня 2018 року у складі судді Оладька С. І. та постанову Апеляційного суду Київської області від 25 червня 2018 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Мережко М. В., Волохова Л. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду із зазначеним позовом в інтересах Кабінету Міністрів України, посилаючись на те, що прокуратурою області під час виконання функцій, покладених законодавством на органи прокуратури, встановлені порушення вимог законодавства при відведенні Коцюбинською селищною радою Київської області земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням Коцюбинської селищної ради від 24 грудня 2008 року № 2003/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 " ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 було видано державний акт серії ЯЖ № 922110 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0072, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
У подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 квітня 2009 року вказану ділянку придбав ОСОБА_1, у зв`язку з чим на державному акті серії ЯЖ № 922110 було зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1 .
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2013 року визнано недійсними рішення Коцюбинської селищної ради від 24 грудня 2008 року та державний акт серії ЯЖ №922110, а також скасовано його державну реєстрацію. Вказаним рішенням встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт Коцюбинське, оскільки на час прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому оспорюване рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства.
В той же час, за інформацією управління Держземагенства у місті Ірпені Київської області від 10 грудня 2014 року № 01-04/2215 щодо нанесення на картографічні матеріали Національного природного парку "Голосіївський" спірних земельних ділянок, виділених Коцюбинською селищною радою, та акту перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 01 червня 2016 року № А40/180, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0072 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинського-Біличанської філії Національного природного парку "Голосіївський" попереднього функціонального зонування попадає в 111 квартал.
Таким чином, на даний час спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме, Національного природного парку "Голосіївський".
Враховуючи, що спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1, витребувати її в порядку статті 388 ЦК України можливо лише за позовом розпорядника цієї земельної ділянки на даний час, яким є Кабінет Міністрів України.
Перший заступник прокурора Київської області зазначає, що до прийняття Коцюбинською селищною радою вже скасованого рішення про надання у власність першому набувачу спірної земельної ділянки, остання належала до земель державної власності.
Спірна земельна ділянка знаходиться на землях Святошинського лісопаркового господарства, тобто відносилася до земель лісогосподарського призначення.
Згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" від 08 жовтня 2014 року спірна територія була лісами ще з радянських часів.
Так, на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20 червня 1956 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07 серпня 1956 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке увійшло до складу управління земельної зони міста Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на час створення становила 14 167 га.
Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 грудня 2001 року № 2715 на виконання рішення Київської міської ради від 02 жовтня 2001 року № 59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об`єднання зеленого будівництва "Київзеленбуд" на Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатацій "Київзеленбуд"; Державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство". Лісовпорядні роботи проводилися в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.
Таким чином, з урахуванням інформації ВО "Укрдержліспроект" та наведених вище законодавчих положень, спірна територія була і залишається землями лісогосподарського призначення.
З урахуванням того, що зазначена земельна ділянка знаходиться поза межами смт Коцюбинське, враховуючи вимоги пункту 12 Перехідних положень ЗК України (в редакції станом на момент прийняття спірних рішень Коцюбинської селищної ради), остання і після прийняття нового ЗК України продовжувала перебувати у державній власності, а отже селищна рада не мала права нею розпоряджатися.
Враховуючи те, що спірна земельна ділянка відноситься до лісових земель та розташована на території об`єкту природно-заповідного фонду, розпорядником її є Кабінет Міністрів України, та вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, Перший заступник прокурора Київської області просив витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0072, вартістю 77 215 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 березня 2018 року позов задоволено. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0072. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1, рішення Коцюбинської селищної ради про її передачу у власність скасовано та визнано недійсним Державний акт на право власності на цю земельну ділянку, тому вона підлягає витребуванню в порядку статті 388 ЦК України.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 25 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 березня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Юрченко О. А. подав касаційну скаргу на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 25 червня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не проаналізував жодного аргументу апеляційної скарги та не спростував їх. Висновок суду про належність земельної ділянки виключно ОСОБА_1 протирічить матеріалам справи, оскільки вона придбана у шлюбі та належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та його дружині ОСОБА_3 . Судові рішення в частині відмови у застосуванні позовної давності є незаконними, оскільки пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України було виключено з ЦК України в 2011 році на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20 грудня 2011 року № 4176-VI. Позовну заяву від імені Кабінету Міністрів України подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, що є підставою для залишення її без розгляду. Позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку призводить до порушення вимог статті 1 Протоколу 1 до Конвенції та судової практики її застосування. Висновки судів попередніх інстанцій суперечать практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У грудні 2018 року Перший заступник прокурора Київської області подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка вкрита лісовою рослинністю, про що набувач зобов`язаний був знати, а проявивши розумну обачність в силу фізичних властивостей лісу повинен був передбачити її приналежність до земель лісогосподарського призначення, які відповідно до статті 84 ЗК України не можуть передаватися у приватну власність. Селищна рада не мала права розпоряджатися спірної земельною ділянкою, оскільки остання знаходиться поза межами смт Коцюбинське та поза межами міста Києва.
Судами попередніх інстанцій правильно встановлено факт порушення у цьому спорі інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, ще й з тих підстав, що спірна земельна ділянка є територією Національного природного парку "Голосіївський" та відноситься одночасно до земель природно-заповідного фонду, вкритих лісом.
Судовим рішенням встановлено незаконність виділення першому власнику ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, іншими словами встановлено недобросовісність дій ОСОБА_2 при отриманні у власність землі.
Право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, а тому права Кабінету Міністрів України як особи, яка має речове право на спірне майно, підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову до відповідача.
Прокурор звернувся до суду з цим позовом саме на захист інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, який з 08 квітня 2012 року на підставі статей 122, 149 ЗК України від імені держави здійснює розпорядження землями лісогосподарського призначення незалежно від розміру їх площі та через одночасне знаходження спірної земельної ділянки на території об`єкта природно-заповідного фонду України - Національного природного парку "Голосіївський".
Єдиним покупцем спірної земельної ділянки був ОСОБА_4 Надання ОСОБА_3 згоди на придбання цієї ділянки не свідчить про належність її ОСОБА_3 до визначення часток подружжя в натурі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Коцюбинської селищної ради від 24 грудня 2008 року № 2003/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ № 922110 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0072, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
25 квітня 2009 року ОСОБА_2 продав зазначену земельну ділянку ОСОБА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки та відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 на державному акті серії ЯЖ № 922110.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2013 року у справі № 367/4198/13-ц визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 1901/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 922110, виданий на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер 3210946200:01:042:0072 по АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 та скасовано державну реєстрацію даного державного акту.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт Коцюбинське, оскільки на час прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства.
Указом Президента України від 01 травня 2014 року межі парку "Голосіївський" розширено на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання "Київзеленбуд".
Згідно з інформацією Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство" від 14 липня 2014 року № 472 спірна земельна ділянка увійшла до території Національного природного парку "Голосіївський".
Актом перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 01 червня 2016 року № А40/180 підтверджено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0072 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинського-Біличанської філії Національного природного парку "Голосіївський" попереднього функціонального зонування попадає в 111 квартал.
Згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" від 08 жовтня 2014 року спірна територія була лісами ще з радянських часів.
На підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20 червня 1956 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07 серпня 1956 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке увійшло до складу управління земельної зони міста Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га. Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 грудня 2001 року № 2715 на виконання рішення Київської міської ради від 02 жовтня 2001 року № 59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об`єднання зеленого будівництва "Київзеленбуд" на Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатацій "Київзеленбуд"; Державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство". Лісовпорядні роботи проводилися в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.
Таким чином, з урахуванням інформації ВО "Укрдержліспроект" та наведених вище законодавчих положень, спірна територія була і залишається землями лісогосподарського призначення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Ірпінського міського суду Київської області.
29 листопада 2018 року справа № 367/6965/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2013 року у справі № 367/4198/13-ц встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт Коцюбинське, оскільки на час прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства.
Таким чином, для справи, що переглядається в касаційному порядку, преюдиційними є встановлені зазначеним судовим рішенням обставини перевищення Коцюбинською селищною радою повноважень при прийнятті рішення щодо передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2, яка не перебувала у віданні цього органу місцевого самоврядування, а отже незаконності набуття її у власність ОСОБА_2 та вибуття її із володіння власника - держави, поза його волею.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває прав власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України).
За правилом статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.