Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа №175/560/18
провадження №61-7472св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 14 жовтня 2009 року за нововиявленими обставинами, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину квартири, будинку та земельної ділянки; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру та частину житлового будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2018 року у складі судді Бойка О. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2019 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.
учасники справи:
позивач - відповідач - ОСОБА_2 ;
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_1,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог, судових рішень, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
У провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа №2-163/09 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину квартири, будинку та земельної ділянки; за позовом ОСОБА_3 до
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання частково в 1/2 частині недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру та 1/2 частину житлового будинку.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину квартири, будинку та земельної ділянки, та позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання частково в 1/2 частині недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру та 1/2 частину житлового будинку задоволені частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,1200 га, яка розташована у садовому товаристві "Ландиш" Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.
Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2
від 14 січня 1992 року, укладений між Радгоспом "Нижньодніпровський" Дніпропетровського району Дніпропетровської області та ОСОБА_1 недійним.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 березня
2010 року рішення Дніпропетровського районного суду від 14 жовтня
2009 року залишено без змін.
Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2014 року п`ятий абзац резолютивної частини рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2009 року по цивільній справі №2-163/09 викладено в наступній редакції:
"Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_2 виданий Дніпропетровським РВУМВС України в Дніпропетровській області 14 лютого 1997 року) право власності на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 34,6 кв. м, житловою площею 20,6 кв. м".
ОСОБА_1 звернувся з заявою про перегляд рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2009 року за нововиявленими обставинами
Заява мотивована тим, що 31 січня 2018 року з відповіді на адвокатський запит йому стало відомо, що будинок АДРЕСА_1 не перебував в 2009 році та не перебуває зараз в адміністративних межах смт Слобожанське, що в даному випадку вважає нововиявленою обставиною.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2009 року за нововиявленими обставинам.
Ухвала суду першої інстанції мотивована недоведеністю заявником наявності підстав для перегляду рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2009 року за нововиявленими обставинам.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2018 року про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами - залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані заявником обставини, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справ судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд безпідставно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяві, яка була подана в порядку статті 423 ЦПК України, оскільки вказаний в ній письмовий доказ містив істотні для справи обставини, що не були встановлені судом і не могли бути відомі особі, яке звертається із заявою, на час розгляду справи.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.