Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
місто Київ
справа № 127/21712/14-ц
провадження № 61-3830св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2017 року у складі судді Короля О. П. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Іващука В. А., Медяного В. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У жовтні 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися із позовом до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - ПрАТ "СГ "ТАС" ) про відшкодування майнової, моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я та майна.
Позивачі обґрунтовували заявлені вимоги тим, що 22 жовтня 2011 року з вини відповідача ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ "СГ "ТАС", сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої вони отримали травми та було пошкоджено належний ОСОБА_2 автомобіль "Daewoo Lanos TF69Y", д/н НОМЕР_1, чим їм заподіяно майнової та моральної шкоди. Уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги, позивачі просили суд стягнути з ПрАТ "СГ "ТАС", ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на відшкодування майнової шкоди 194, 93 грн, на користь ОСОБА_2 4 261, 25 грн на відшкодування витрат на лікування та 49 490, 00 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля; з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 - 36 709, 43 грн на відшкодування майнової шкоди через пошкодження автомобіля; з ОСОБА_3 як володільця джерела підвищеної небезпеки на користь кожного з позивачів на відшкодування моральної шкоди по 10 000, 00 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідачі позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто із ПрАТ "СГ "ТАС" на користь ОСОБА_2 . 49 490, 00 грн на відшкодування майнової шкоди та на користь ОСОБА_1 194, 93 грн на відшкодування майнової шкоди. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 45 489, 00 грн на відшкодування майнової шкоди та 7 750, 00 грн на відшкодування моральної шкоди, а на користь ОСОБА_1 7 750, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2016 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 17 серпня 2017 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 86 199, 43 грн на відшкодування майнової шкоди, 2 500, 00 грн на відшкодування моральної шкоди; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 500, 00 гривень на відшкодування спричиненої моральної шкоди, вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції керувався тим, що між сторонами у справі склалися та мають місце правовідносини, що врегульовані нормами ЦК України стосовно недоговірних зобов`язань у частині загальних підстав відповідальності за завдання майнової та моральної шкоди джерелом підвищеної небезпеки, а також щодо договірних зобов`язань згідно з нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність твердження ОСОБА_3 щодо відсутності його вини за спричинену шкоду у зв`язку з невстановленням його вини у ДТП. Суд зазначив, що його вина є беззаперечно доведеною, зокрема, постановою слідчого про закриття кримінального провадження через відсутність складу кримінального правопорушення, але наявністю в діях ОСОБА_3 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема пунктів 2.3, 12.1, 13.1 ПДР України. Крім цього, суд оцінив цивільно-правові наслідки дій учасника ДТП, його вину у спричиненні шкоди, з`ясував обставини і у взаємозв`язку сукупних доказів зробив висновок щодо майнової відповідальності ОСОБА_3, відшкодування ним завданої моральної шкоди. Відмовляючи у задоволенні позову до страхової компанії, суд першої інстанції послався на підпункт 37.1.4. статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якого однією з підстав відмови у виплаті страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування з моменту вчинення ДТП упродовж одного року. Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову у цій частині, оскільки позивачі не надали відповідних доказів на підтвердження наявності такої шкоди та відповідних витрат.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у позові до ПрАТ "СГ "ТАС" про відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, а також змінити судові рішення у частині вирішення її позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушенням норм процесуального права. Заявник зазначає, що суди неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази і дійшли необґрунтованих висновків, що у страхової компанії не виник обов`язок сплатити страхове відшкодування внаслідок незвернення до страховика у межах одного року з дня ДТП, оскільки їм не було відомо, що відповідальність ОСОБА_3 застрахована. Про такі обставини їм стало відомо лише наприкінці літа 2014 року. Окрім цього, зазначила, що суди не врахували тяжкості завданих їй страждань, їх тривалості та дійшли необґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року у справі відкрито касаційне провадження.
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У підпункті 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Цивільну справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року
№ 1618-IV) (далі - ЦПК 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 жовтня 2011 року на автодорозі Стрий - Тернопіль - Кіровоград - Знам`янка, поблизу м. Умані, сталася ДТП за участю автомобіля "Mercedes Benz Е 230", д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "Daewoo Lanos TF69Y", д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, власником якого є ОСОБА_2 .
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована у ПрАТ "СГ "ТАС".
Постановою слідчого СВ Уманського РВ УМВС України у Черкаській області від 25 березня 2015 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 закрито.
Відповідно до висновку експерта від 20 лютого 2015 року № 11 майновий збиток, завданий власнику автомобіля "Daewoo Lanos TF69Y", д/н НОМЕР_1, у результаті його пошкодження внаслідок ДТП складає 94 469, 00 грн.
Згідно з висновком експерта від 31 жовтня 2016 року № 612Е-09/16 судової автотоварознавчої експертизи середня ринкова вартість ідентичного, технічно справного автомобіля "Daewoo Lanos TF69Y", д/н НОМЕР_1, станом на січень 2016 року складала 95 215, 20 грн. Ринкова вартість цього автомобіля у пошкодженому стані станом на січень 2016 року складала 9 015, 77 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля, що має пошкодження внаслідок ДТП від 22 жовтня 2011 року, станом на січень 2016 року складала 81 344, 05 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Daewoo Lanos TF69Y" д/н НОМЕР_1 внаслідок ДТП, що сталася 22 жовтня 2011 року, становить 86 199, 43 грн.