Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 497/1618/15-ц
провадження № 61-16253св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Криничненська сільська рада Болгарського району Одеської області,
третя особа - реєстраційна служба Болградського районного управління юстиції у Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року в складі судді Кравець Ю. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2,
ОСОБА_3 , Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області, третя особа - реєстраційна служба Болградського районного управління юстиції в Одеській області, про визнання недійсним свідоцтв про право власності, визнання права власності.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 18 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із указаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Апеляційного суду Одеської області.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: сплати судового збору в повному розмірі. Роз`яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Болградського районного суду Одеської області
від 18 грудня 2015 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Не погоджуючись із указаною ухвалою апеляційного суду ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2016 року скасовано та справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції (новий розгляд)
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 18 грудня 2015 року залишено без руху та надано п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: сплати судового збору в повному обсязі.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року вказану апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанцій виходив із того, що за подання апеляційної скарги заявником не сплачено судовий збір у повному обсязі та у встановлений судом строк вимоги суду не виконані, у зв`язку із чим були застосовані положення статті 297 ЦПК України 2004 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що заявник не отримував ухвалу апеляційного суду щодо залишення його апеляційної скарги без руху та надання йому строку для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема сплати судового збору в повному обсязі. Також посилався на те, що вказаної ухвали не знаходив у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому не був обізнаний щодо наявності такої ухвали.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Визнаючи неподаною та повертаючи ОСОБА_1 апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявник у наданий йому строк не усунув недоліки апеляційної скарги, а саме: не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у повному обсязі. Крім того, апеляційний суд виходив із того, що заявник зловживає своїми процесуальними правами, оскільки апеляційна скарга тривалий час перебувала залишеною без руху, у зв`язку із чим заявник мав можливість дізнатись про долю його скарги.
Такі висновки суду апеляційної інстанції є правильними виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України (у редакції чинній на час постановлення апеляційним судом ухвали про залишення апеляційної скарги без руху), до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги, за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", у редакції чинній на час подання позову, за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, а за позовні вимоги немайнового характеру -