Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 352/1011/16-ц
провадження № 61-14458св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Липівська сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2018 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Мелінишин Г. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Липівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про встановлення факту, скасування свідоцтва про право на спадщину, усунення від спадкування та визнання права власності на майно в порядку спадкування.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 1992 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, у будинку АДРЕСА_1, який спільно будували та були в ньому зареєстровані.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Спадкоємцем першої черги, після його смерті є донька ОСОБА_2, яка в 1999 році виїхала на постійне місце проживання до США та не брала участі в матеріальному утриманні батька, догляді за ним, як за хворою людиною, ігнорувала його прохання про допомогу і лікування, не цікавилася станом його здоров`я, не відвідувала його та не надала жодної допомоги на поховання батька, що є підставами на усунення від спадкування.
Звернувшись вчасно до нотаріальної контори, як спадкоємець четвертої черги, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, вона дізналася, що відповідач також звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини, а 18 жовтня 2016 року остання отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька, до складу якої входить спірний жилий будинок.
З урахуванням викладеного та збільшивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила встановити факт проживання її та ОСОБА_3 однією сім`єю з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на будинок АДРЕСА_1, усунути ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті батька ОСОБА_3 та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2017 року у складі головуючого судді Струтинського Р. Р. позов задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2004 року по 25 грудня 2015 року . Скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом № 1206, видане ОСОБА_2 18 жовтня 2016 року державним нотаріусом Тисменицької районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Колтун С. В. Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті батька ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними і обґрунтованими, факт спільного проживання позивача із спадкодавцем підтверджується їх реєстрацією у спірному будинку, спільним фото біля вказаного будинку, копією квитанцій про переказ коштів з Італії в Україну, довіреністю, виданою ОСОБА_3 на ім`я позивача у 2004 року щодо розпорядження усім його майном та копією закордонного паспорту позивача з відмітками про перетин кордону. З пояснень свідків вбачається, що спадкодавець ОСОБА_3 потребував сторонньої допомоги через тяжку хворобу зубів та будучи безробітним постійно потребував кошти на утримання, проте його донька ОСОБА_2 ухилялася від виконання обов`язку піклуватися про батька, що є підставою для усунення її від права на спадкування.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5, задоволено. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту спільного проживання із спадкодавцем ОСОБА_3, також відсутні безспірні докази, які б підтверджували факт перебування спадкодавця в безпорадному стані та потреби його у допомозі саме від доньки, умисного ухилення відповідача від обов`язку надання батьку допомоги, що свідчить про відсутність правових підстав для усунення її від права на спадкування та скасування свідоцтва про право на спадщину, отриманого у встановленому законом порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У березні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке було помилково скасовано.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував жодного доказу позивача, наданих на підтвердження заявлених вимог, не врахував наявність усіх підстав для усунення відповідача від права на спадкування, про що вірно зазначено у рішенні місцевого суду з посиланням на відповідні докази та закон. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вибірково переоцінив докази і не встановив жодних порушень норм матеріального чи процесуального права, які є обов`язковими для скасування судового рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який за життя заповіту не склав.
ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 25 грудня 2012 року належав жилий будинок АДРЕСА_1 .
20 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Тисменицької районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3
10 червня 2016 року із заявою про прийняття спадщини звернулася до Тисменицької районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_2, якій 18 жовтня 2016 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з жилого будинку АДРЕСА_1, жилою площею 27,0 кв. м, загальною площею 63,3 кв. м, зазначеній на плані літерою "А", гаражу "В", сараю "Г", огорожі № 1, криниці "2".
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що з 1992 року проживала із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю, за життя останній потребував матеріальної допомоги, яку дочка - відповідач у справі, йому не надавала, що є підставою для усунення від права спадкування, та визнання за нею, як спадкоємцем четвертої черги права власності на спірний будинок, що за життя належав на праві власності ОСОБА_3 .
Отже між сторонами виник спір щодо набуття права на спадкове майно, після смерті ОСОБА_3 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Статтею 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.