Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 640/3779/16-ц
провадження № 61-1457св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), територіальна громада в особі Харківської міської ради,
третя особа - Восьма харківська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду
м. Харкова у складі судді Бородіної Н. М. від 16 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Карімової Л. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б., від 23 листопада 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 , територіальної громади в особі Харківської міської ради, третя особа - Восьма харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності у порядку спадкування.
Позовну заяву мотивовано тим, що подружжю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належало на праві власності по 1/2 частині домоволодіння
АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті спадщину фактично прийняли його дружина ОСОБА_4 та його дочка ОСОБА_5 по 1/4 частині кожна.
За життя ОСОБА_4 залишила заповіт на ім`я свого онука
ОСОБА_6 , який є сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4, після її смерті спадщину фактично прийняв її онук ОСОБА_6 у вигляді 3/4 частини домоволодіння.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла, після її смерті спадщину у вигляді вищевказаного домоволодіння фактично прийняли її сини
ОСОБА_6 та ОСОБА_2 по 1/8 частині вказаного домоволодіння.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6, який за життя склав заповіт на його (позивача) ім`я, спадщина відкрилася на належних спадкодавцю 7/8 частин спірного домоволодіння. Вказував, що він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 , подавши відповідну заяву до нотаріальної контори, однак отримати свідоцтво про право на спадщину не може за відсутності реєстрації спірного домоволодіння. Посилаючись на вищевикладене, позивач просив визнати за ним право власності на 7/8 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що його брат ОСОБА_6 не прийняв спадщину після смерті баби, а також матері, оскільки не проживав разом зі спадкодавцями на момент відкриття спадщини та не звертався до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини. Посилаючись на те, що він постійно проживав у спірному будинку разом з матір`ю, якій належала ј частина домоволодіння і яка фактично прийняла спадщину після смерті
своєї матері ОСОБА_4, яка складалася із ѕ частки зазначеного майна, позивач просив визнати за ним право власності на усе домоволодіння АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 травня 2017 року у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів набуття права власності на спірний житловий будинок з надвірними будівлями, переходу спірного нерухомого майна від одних спадкоємців до інших, відсутності доказів споріднення осіб спадкодавців, а також наявності суперечностей між прізвищами останніх, які сторонами не усунуті.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 травня 2017 року залишено без змін.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляд цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення із ухваленням нового рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що не оформлення ОСОБА_3 своїх прав на домоволодіння, яке було побудоване із додержанням чинного на той час законодавства, не може свідчити про відсутність у нього права власності на майно та не позбавляє спадкоємців спадкування того майна, на яке мав право спадкодавець. Крім того, чинне на час забудови домоволодіння законодавство не пов`язувало виникнення права власності на таке майно із його державною реєстрацією. Вказує, що є помилковими висновки судів про недоведеність перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, оскільки такі спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема змістом зустрічної позовної заяви, яка містить такі ж самі обставини, що й указані ним у позовній заяві, показами свідків, а також однакові прізвища спадкодавців. Крім того, зазначені обставини ніким з учасників справи не були оспорені та визнавалися. Безпідставними є також висновки судів про недоведеність фактичного прийняття спадщини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_3, а також ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_5, оскільки такі обставини спростовуються належними та допустимими доказами, які містяться у матеріалах справи.
Оскільки доводів щодо вирішення зустрічного позову касаційна скарга не містить, то відповідно до статті 400 ЦПК України законність судових рішень в цій частині колегією суддів не перевіряється.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою цього ж суду від 26 квітня
2018 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи та технічного паспорту від 02 грудня 2004 року вбачається, що зазначене домоволодіння, яке складається із житлових будинків літ. "А-1" та літ. "Б-1" з надвірними будівлями: сараї літ. "В", літ. "Г", літ. "Д", льох літ. "Ж", вбиральня літ. "И", ворота №1, паркан №2, не зареєстровано на праві власності за будь-якою особою.
Житловий будинок літ. "А-1" збудований у 1927 році, а житловий будинок
літ. "Б-1" збудований у 1960 році, що підтверджується технічним паспортом.
За оціночним актом, який міститься в матеріалах інвентаризаційної справи, та копії висновку комісії вбачається, що мається договір забудови від
1949 року про надання ОСОБА_3 земельної ділянки розміром
577 кв. м за вказаною адресою.
Рішеннями виконкому Київської районної ради м. Харкова від 18 травня
1977 року вирішено узаконити самочинно збудований будинок літ. "Б-1" та переобладнане приміщення 2-6 до будинку літ. "А-1" житлове по АДРЕСА_1, зобов`язано бюро технічної інвентаризації зареєструвати переобладнане приміщення за ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 .
Як вбачається із заповіту від 01 березня 1980 року ОСОБА_4 усе своє майно заповіла внуку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_6 його батьками зазначено ОСОБА_6 та ОСОБА_9
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7
12 лютого 2010 року ОСОБА_6 склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 .
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1, як спадкоємець померлого ОСОБА_6, посилався на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як подружжю на праві спільної сумісної власності належало зазначене домоволодіння АДРЕСА_1 і після смерті ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх дочка ОСОБА_9 успадкували належну йому Ѕ частину, по ј частині кожна. Тобто на момент смерті ОСОБА_4 була власником ѕ частини зазначеного майна, яке заповіла ОСОБА_6, який, проживаючи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняв її. Крім того, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_6, останній разом зі своїм братом ОСОБА_2 успадкували належну ОСОБА_9 на момент смерті ј частину домоволодіння, а саме по 1/8 частині кожний. Таким чином, позивач вважав, що на момент смерті спадкодавцю ОСОБА_6 належало 7/8 частин зазначеного нерухомого майна, а тому просив визнати за ним право власності у порядку спадкування за заповітом на це майно.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом статті 524 ЦК Української РСР, який був чинним на час смерті ОСОБА_8, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у порядку, передбаченому статтями 529 - 535 ЦК Української РСР.
Відповідно до частини першої статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
За змістом статті 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Зокрема, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном (пункт 1 частини першої статті 549 ЦК Української РСР).