Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 521/3802/16
провадження № 61-17066св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
третя особа - Департамент міського господарства Одеської міської ради
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Малинівського районного суду м. Одеси від 28 березня 2017 року у складі судді: Маркарової С. В. та постанову апеляційного суду Одеської області від 07 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Калараш А. А., Заїкіної А.П.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом ОСОБА_4 та з урахуванням уточнень просили:
- визнати частково недійсним розпорядження про приватизацію № НОМЕР_1 від 21 квітня 2005 року в частині незаконного включення до квартири частини балкону-галереї, позначеної в технічній документації як веранда площею 3,2 кв. м та 3,9 кв. м;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 21 квітня 2005 року № НОМЕР_1;
- зобов`язати відповідача знести дві позаквартирні перегородки, які розташовані на другому поверсі у допоміжному приміщенні дерев`яного балкону-галереї загального користування.
Свої вимоги обґрунтували тим, що сторони проживають у будинку АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_2, ОСОБА_3 - квартира АДРЕСА_3, а ОСОБА_4 - квартира АДРЕСА_4 у зазначеному будинку. Однак, відповідач незаконно приватизував частину позаквартирного балкону-галереї загального користування, як частину своєї квартири, що стало підставою для подачі вищевказаного позову.
Враховуючи наведене, просили позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2016 року залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи Департамент міського господарства Одеської міської ради.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 березня 2017 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано частково недійсними розпорядження про приватизацію № НОМЕР_1 від 21 квітня 2005 року, видане Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради; свідоцтво про право власності на житло від 21 квітня 2005 року № НОМЕР_1, зареєстроване за № 3-22406.
У решті позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, виходив із того, що переобладнання квартири відповідач здійснив самочинно, при приватизації житла неправомірно включив до складу своєї квартири частину коридору (галереї) загального користування. Також суд не погодився з доводами відповідача про пропуск позивачами строку звернення до суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Одеської області від 07 лютого 2018 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 березня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позову.
Визнано частково недійсним розпорядження про приватизацію від 21 квітня 2005 року № НОМЕР_1 та свідоцтво про право власності на житло від 21 квітня 2005 року № НОМЕР_1, зареєстроване і записане в реєстрову книгу за № 3-22406, видане Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради в частині включення приміщення веранди, площею 3,2 кв. м та 3,9 кв. м до загальної площі квартири АДРЕСА_5 при проведенні приватизації вказаної квартири.
Зобов`язано ОСОБА_4 знести дві позаквартирні перегородки, встановлені у позаквартирному коридорі (галереї) на другому поверсі у будинку АДРЕСА_1 напроти АДРЕСА_4 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, частково погоджуючись із висновком суду першої інстанції, зазначив, що, ухвалюючи рішення суд попередньої інстанції не вказав в якій частині вказані документи підлягають визнанню недійсними. Також апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивачів про зобов`язання відповідача знести дві позаквартирні перегородки, встановлені у позаквартирному коридорі на другому поверсі будинку сторін, оскільки їх наявність створює перешкоди позивачам в користуванні позаквартирним коридором по усьому периметру. Під час апеляційного перегляду судом не встановлено пропуску позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно застосовано до даних правовідносин положення статті 100 ЖК Української РСР, оскільки квартира позивача не є комунальною, а належить йому на праві приватної власності.
Судами не надано належної правової оцінки ордеру № 078, виданому ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_5, не враховано, що позивачами не доведено наявності перешкод у користуванні позаквартирним коридором.
Крім того, для з`ясування питань, що виникають при розгляді спорів пов`язаних з проведенням перепланування (переобладнання) приміщень суд повинен був призначити відповідну експертизу.
Також помилковим є незастосування наслідків спливу позовної давності.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_1 подала відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, якій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Департамент міського господарства Одеської міської ради, про визнання частково недійсним розпорядження про приватизацію, свідоцтва про право власності на житло, зобов`язання вчинити певні дії. Витребувано зазначену справу з Малиновського районного суду м. Одеси.
Зупинено виконання постанови апеляційного суду Одеської області від 07 лютого 2018 року до закінчення касаційного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради 21 квітня 2005 року, зареєстрованого в реєстрову книгу за № 3-22406.
Згідно технічного паспорту, складеного КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" 03 березня 2005 року, вищевказана квартира складається із: 1 кімнати - 14,2 кв. м, кухні - 14,2 кв. м, веранди - 3,9 кв. м та 3,2 кв. м, загальна площа - 34,2 кв. м.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 01 жовтня 2002 року Одеською залізницею, службою будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд, зареєстрованого в реєстрову книгу за № 2147, ОСОБА_5, ОСОБА_1 (змінила прізвище на ОСОБА_1, ОСОБА_7 належить на праві спільної часткової власності (в рівних частках) квартира АДРЕСА_6 .
Квартира АДРЕСА_7 належить на праві власності ОСОБА_3 .
Згідно зі схемою поетажного плану будинку АДРЕСА_1 квартири АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7, до квартири АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_3, та в квартиру АДРЕСА_4, яка належить ОСОБА_4, здійснюється через коридор загального користування, з якого також здійснюється вхід і до інших квартир другого поверху зазначеного будинку, без визначення окремих приміщень до квартир у позаквартирному коридорі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених в су першої інстанції.
За положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.