Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 607/6008/17
провадження № 61-8000св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Домобудівник",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, виплати за затримку при звільненні та грошової компенсації за невикористану відпустку за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2018 року у складі судді Братасюка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 березня 2019 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Ткач О. І., Ходоровського М. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1989 року працювала в Тернопільському "Домобудівничому комбінаті", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" (далі - ТОВ "Домобудівник"), на посаді прибиральниці.
У жовтні 2015 року мав місце конфлікт між засновниками ТОВ "Домобудівник" щодо володіння частками в статутному фонді, управлінням товариством, у зв`язку з чим неодноразово мали місце силові захоплення адмінбудинку підприємства, зміна керівника і зміна місцезнаходження самого товариства, що призвело до недопущення працівників до виконання своїх трудових обов`язків.
Починаючи з жовтня 2015 року до березня 2017 року їй не виплачувалася заробітна плата, тому вона звернулася до Управління Держпраці у Тернопільській області із заявою, в якій просила провести перевірку щодо затримки виплати заробітної плати.
У квітні 2017 року вона отримала відповідь із якої дізналася про те, що наказом ТОВ "Домобудівник" від 14 червня 2016 року № 16/06/7-3 її було звільнено з роботи 14 червня 2016 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
Вказала, що копію наказу про звільнення їй вручено не було, трудової книжки та будь-якого розрахунку при звільненні вона не отримувала.
Також зазначила, що в TOB "Домобудівник" створена та функціонує профспілкова організація, однак всупереч вимог частини першої статті 43 КЗпП України відповідач не звертався до профспілкової організації про надання згоди на її звільнення, тому відповідач звільнив її незаконно з порушенням порядку, встановленого статтями 147, 149 КЗпП України.
Враховуючи викладене,ОСОБА_1 просила: визнати незаконним наказ голови комісії з припинення ТОВ "Домобудівник" від 14 червня 2016 року №16/06/7-3 про звільнення її з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України; поновити її на посаді прибиральниці у ТОВ "Домобудівник" з 15 червня 2016 року; стягнути з TOB"Домобудівник" на свою користь заборгованість по невиплаченій заробітній платі з 01 жовтня 2015 року (день відправлення її у вимушену відпустку у зв`язку з простоєм підприємства) до 14 червня 2016 року (день звільнення її з роботи за прогул) в сумі 12 611,25грн, а всього з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у разі несвоєчасної її виплати - 15 956,59грн; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 червня 2016 року до 12 березня 2018 року в сумі 30 993,75 грн та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 5 130 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2018 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним наказ голови комісії з припинення ТОВ "Домобудівник" від 14 червня 2016 року №16/06/7-3 про звільнення ОСОБА_1 з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прибиральниці ТОВ "Домобудівник" з 15 червня 2016 року.
Стягнуто з ТОВ "Домобудівник" на користь ОСОБА_1 40 042,50 грн середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів, та 7 050 грн заборгованості із заробітної плати за період з 01 жовтня 2015 року до 14 червня 2016 року з урахуванням встановлених законодавством України податків та зборів.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення в частині поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку та заборгованості із заробітної плати за один місяць піддано до негайного виконання.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідач розірвав трудовий договір із позивачем за пунктом 4 статті 40 КЗпП України без додержання вимог статті 43 КЗпП України, пункту 10 статті 247 КЗпП України, частин першої, четвертої статті 149 КЗпП України, при цьому не дотримав прав та гарантій наданих працівникові КЗпП України. Зокрема, ОСОБА_1 адміністрацією ТОВ "Домобудівник" не було доведено належним чином про зміну її робочого місця, як наслідок складання адміністрацією акту про відсутність позивача на робочому місці. При цьому, суд вважає, що обов`язок такого доведення належним чином покладається лише на роботодавця, а саме по собі відправлення відповідачем на адресу позивача рекомендованих листів про зміну робочого місця, проходження інструктажу та перевірки знань з охорони праці та дачі пояснень щодо причин відсутності при проходженні інструктажу та перевірки знань з охорони праці та відсутності на робочому місці, не може слугувати підставою для її звільнення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час звільнення позивача з роботи ТОВ "Домобудівник" допущено порушення вимог статті 116 КЗпП України та не проведено виплату ОСОБА_1 усіх належних сум при звільненні, зокрема не виплачено компенсацію за невикористані відпустки, проте законодавством про працю України не передбачено повернення працівником грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки в разі поновлення його на роботі.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 01 березня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Домобудівник" залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2019 року ТОВ "Домобудівник" подало касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 березня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення про відмову в їх задоволенні.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не застосовано до спірних правовідносин позовну давність. Відповідачем неодноразово надсилалися позивачу листи із повідомленням про нову адресу місця роботи та вимогою прибути на товариство. Таким чином відсутність позивача на роботі була зумовлена не поважними причинами, а небажанням продовжувати роботу у ТОВ "Домобудівник". Суди не врахували, що обов`язок отримувати поштову кореспонденцію є обов`язком отримувача і відповідачем було вчинено всі необхідні дії для повідомлення про це позивача. Особа має право знати про стан своїх справ і не отримувавши будь-яких виплат з листопада 2015 року позивач мала можливість поцікавитися у відповідача станом своїх справ.
При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток за період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. Судами дану норму закону не враховано та не досліджено чи працювала позивач за період з 14 червня 2016 року до 13 вересня 2018 року.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом голови комісії з припинення ТОВ "Домобудівник" від 14 червня 2016 року за № 16/06/7-3 ОСОБА_1 звільнено із посади прибиральниці з 14 червня 2016 року за прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин) відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Згідно з актом № 21/5-16, складеним заступником директора ТОВ "Домобудівник", головним інженером та виконавчим директором, прибиральниця ОСОБА_1 була відсутня на роботі 07 червня 2016 року без поважних причин з 09 год 00 хв до 17 год 30 хв впродовж всього робочого дня.
Наказом голови комісії з припинення ТОВ "Домобудівник" від 12 березня 2016 року за № 12/03/16-1 "Про припинення виробничого простою" припинено робочий простій на підприємстві та встановлено початок роботи з 14 березня 2016 року.
Доказів про ознайомлення із вказаними наказами позивача відповідачем не надано.
Листами від 11 березня 2016 року № 11/03/16-3, від 21 березня 2016 року, від 29 березня 2016 року, від 01 квітня 2016 року № 01/04/16-27 ОСОБА_1 з описом вкладення направлялися повідомлення про необхідність з`явитися за адресою: АДРЕСА_1 поверх, для проходження інструктажу та перевірки знань з охорони праці та від 08 червня 2016 року для дачі пояснень щодо причин відсутності при проходженні інструктажу та перевірки знань з охорони праці і відсутності на робочому місці, проте доказів, які б підтверджували отримання нею вказаних листів та ознайомлення із зміною її робочого місця, відповідачем не надано.
ОСОБА_1 була членом профспілкової організації ТОВ "Домобудівник".
Згідно з витягом із протоколу № 2 засідання профспілкового комітету профспілкової організації ТОВ "Домобудівник" від 03 серпня 2017 року, наданого на виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду у даній справі, профспілковий комітет профспілкової організації ТОВ "Домобудівник" згоди на звільнення ОСОБА_1 не надав.
Згідно з табелями обліку робочого часу ТОВ "Домобудівник", складеного виконавчим директором ТОВ "Домобудівник" ОСОБА_2 за період з 01 листопада 2015 року по дату звільнення ОСОБА_1 , проставлено відмітки про простої та прогули на робочому місці.
Згідно з індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу за номером облікової картки позивача, останній нараховано у квітні 2016 року - 1 400 грн, у травні 2016 року - 1 450грн, з червня 2016 року відомості про нарахування відсутні.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 червня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
29 липня 2019 року справа № 607/6008/17 надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.