Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
місто Київ
справа № 369/5314/16-ц
провадження № 61-5379св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 червня 2017 року у складі судді Пінкевич Н. С. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Данілова О. М., Суханової Є. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") звернулося до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, житловий будинок, загальною площею 103, 10 кв. м, житловою площею 41, 40 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки на підставі договору іпотеки від 25 жовтня 2006 року № KIA0GK00830019 ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"; виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 25 жовтня 2006 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 укладений договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 80 000, 00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14, 04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 25 жовтня 2021 року.
Банк зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі. Всупереч нормам закону та умовам договору ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки, у зв`язку з чим ОСОБА_1 станом на 31 травня 2016 року має заборгованість в сумі 425 888, 47 дол. США, яка складається з: заборгованості за сумою кредиту у розмірі 79 457, 07 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 104 804, 82 дол. США, заборгованості за комісією - 14 295, 00 дол. США, а також пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 227 331, 58 дол. США.
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань між сторонами укладений договір іпотеки, за яким в іпотеку передано будинок, загальною площею 103, 10 кв. м, житловою площею 41, 40 кв. м, на АДРЕСА_1 . Вартість предмета іпотеки сторони визначили у розмірі 479 750, 00 грн, що за курсом НБУ станом на 31 травня 2016 року складає 19 067, 97 дол. США.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідачі позов не визнали, заперечували як з підстав необґрунтованості, так і з підстав пропуску позовної давності. Просили суд відмовити у задоволенні позову.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що банком не надано суду доказів про вжиття передбачених статтею 38 Закону України
"Про іпотеку" заходів для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу, а обставини щодо неможливості проведення такого стягнення в позасудовому порядку не становлять підставу заявленого банком позову. Крім того, банком у позовній заяві не зазначено усі складові заборгованості, в рахунок погашення якої банк заявив вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також не визначено та не обґрунтовано початкову ціну предмета іпотеки. Враховуючи, що частина житлового будинку належить ОСОБА_2, яка набула право власності на майно не за рахунок кредитних коштів, та при виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що обраний банком спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з укладанням договору купівлі-продажу з іншою
особою - покупцем відноситься до позасудових і згідно зі статтею 38 Закону України "Про іпотеку" передбачає необхідність дотримання певної процедури, яка полягає у обов`язку банку письмово повідомити за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу іпотекодавця про свій намір укласти цей договір, з метою забезпечення переважного права іпотекодавця на придбання предмета іпотеки. При цьому не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб за рішенням суду, однак, за умови надання банком доказів дотримання процедури позасудового врегулювання, передбаченої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", а також надання доказів неможливості проведення такого стягнення у позасудовому порядку.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у листопаді 2017 року, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що іпотекодержатель вправі самостійно обирати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Також, на переконання банку, помилковими є висновки судів про неправильний розрахунок заборгованості за кредитним договором, а також про невизначення початкової ціни предмета іпотеки, яка визначена в іпотечному договорі та сторонами не оспорювалась. Враховуючи, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими, то задоволенню, за твердженнями заявника, підлягають також вимоги про виселення відповідачів відповідно до правил статті 109 ЖК Української РСР та статті 40 Закону України "Про іпотеку".
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 листопада 2017 року касаційну скаргу залишено без руху.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду у січні 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", а ухвалою від 22 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25 жовтня 2006 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № KIA0GK00830019, за умовами якого банк надав позичальнику кредит для придбання житла в розмірі 80 000, 00 дол. США строком до 25 жовтня 2021 року зі сплатою відсотків за користування коштами. Повернення кредиту згідно з пунктом 1.1 кредитного договору передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів у розмірі 1 128, 73 дол. США для погашення заборгованості, що складається з заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди, комісії.
Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за договором є іпотека квартири, іпотека житлового будинку в АДРЕСА_2, а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п., надані банку з метою забезпечення зобов`язань за цим договором.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_1 25 жовтня 2006 року укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого відповідач передав в іпотеку належне йому майно: житловий будинок, загальною площею 103, 1 кв. м, житловою площею 41, 4 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Умови договору іпотеки містять застереження про права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом його продажу від імені банку будь-якому покупцю за договором купівлі-продажу, в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку".
У пункті 13 договору іпотеки сторони погодили, що вартість предмета іпотеки складає 479 750, 00 грн, що еквівалентно 95 000, 00 дол. США за офіційним курсом НБУ на день укладення договору.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2012 року визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0, 1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2015 року у справі № 22-ц/780/5324/15 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Іщук Л. А., про визнання договору іпотеки недійсним.
Зазначеним рішенням встановлено, що за рішенням суду визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 житлового будинку та 1/2 земельної ділянки, на якій розташований будинок, а тому вона набула статус іпотекодавця.