ПОСТАНОВА
Іменем України
20 грудня 2019 року
Київ
справа №826/26823/15
адміністративне провадження №К/9901/23892/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №826/26823/15
за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року (головуючий суддя - Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 20017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І.)
І РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до прокуратури Автономної Республіки Крим, в якому просила:
- скасувати наказ прокурора Автономної Республіки Крим № 311к від 16.11.2015 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим.
- поновити ОСОБА_1 на роботі в Прокуратурі Автономної Республіки Крим.
- стягнути з Прокуратури Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення по час прийняття судом рішення (зі стягненням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб) та/моральну шкоду в розмірі 10 000 грн..
2. Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 20017 року, у задоволені позовних вимог відмовлено.
3. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою скарги ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 20017 року.
5. З 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв`язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.
6. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Білоус О.В. (судді-доповідача), суддів: Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л. про що складено протокол від 15 лютого 2018 року.
7. У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоус О.В. (відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 826/26823/15 (провадження К/9901/23892/18)
8. Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 31 травня 2019 року касаційну скаргу у справі № 826/26823/15 (провадження К/9901/23892/18) передано на розгляд колегії суддів у складі: Калашнікова О.В. (головуючий суддя), судді: Білак М.В., Губська О.А.
9. Верховний Суд ухвалою від 05 червня 2019 року на підставі пункту 5 частини першої статті 340 КАС України прийняв до провадження вищевказану касаційну скаргу.
10. Прокуратура АРК подала заперечення на касаційну скаргу, в яких вказала, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Наказом прокурора Автономної Республіки Крим № 03к від 03.09.2014 року старшого радника юстиції ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим у порядку переведення з Генеральної прокуратури України (п.5 ст. 36 КЗпП України) з окладом згідно із штатним розписом (а.с.11).
12. Наказом Генеральної прокуратури України № 37 ш від 15 липня 2015 року ліквідовано в структурі та штатному розписі прокуратури АР Крим - відділ нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні. Штатну чисельність з відповідним фондом заробітної плати зараховано до резерву Генеральної прокуратури України.
13. 04.08.2015 р. ОСОБА_1 було попереджено про звільнення із займаної посади у зв`язку із скороченням з 05.10.2015 р. та ознайомлено із переліком вакантних посад прокуратури Автономної Республіки Крим і роз`яснено про необхідність повідомлення відповідача про її згоду обійняти одну із зазначених вакантних посад подавши відповідну письмову згоду. Вказане підтверджено письмовим доказом, зокрема офіційне Попередження з додатками щодо переліку вакантний посад, який позивач отримала під підпис 04.08.2015р. (а.с.33-35).
14. В подальшому позивач не подавала відповідачу письмової згоди обійнятий одну із запропонованих вакантних посад.
15. Згідно довідки відповідача, на день звільнення позивача вакантні посади в прокуратурі АР Крим були відсутні.
16. Наказом прокурора Автономної Республіки Крим № 311 к від 16.11.2015 року старшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим з 16 листопада 2015 року у зв`язку із скороченням штату працівників (п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України) (а.с.32).
17. Підставою для прийняття вказаного наказу були наказ Генерального прокурора України № 37 ш від 15.07.2015 року, попередження про звільнення № 11/1-499 вих. - 15 від 04.08.2015 року.
ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу по суті, прийшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
19. Зазначили, що відповідач дотримався положень ст.ст.40, 49-2 КЗпП України, а саме - повідомив працівника про наступне вивільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці не пізніше, ніж за два місяці, та одночасно запропонував позивачу всі наявні вакантні посади в цій же установі, які вона могла обійняти відповідно до своєї кваліфікації.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. У касаційній скарзі касатор вказала, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу грубо порушено вимоги статей 40, 42 Кодексу законів про працю України та під час звільнення позивача не було враховано її переважного права на залишення на роботі, в силу вимог ст.42 КЗпП України і не запропоновано їй іншу роботу (посаду) в межах кваліфікації позивача, досвіду роботи та професійних якостей і продуктивності праці.
21. Крім того, позивачу не були запропоновані всі наявні вакантні посади у новоствореній прокуратурі АРК, а ті посади, що їй пропонувались, не могли вважатися вакантними, оскільки обов`язки за такими посадами на той час виконували інші особи, які в подальшому і були призначені на ці посади.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
23. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.
24. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. 14.10.2014 року прийнятий новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ, який згідно з його преамбулою, визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
26. Законом України "Про прокуратуру" №1697-VІІ введена нова система прокуратури України, встановлені вимоги до кандидатів на посади прокурорів, порядок призначення на посади прокурорів, адміністративні посади, утворення та функціонування таких органів як Рада прокурорів, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів.
27. Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ згідно з його п.1 розділу XII "Прикінцеві положення" набирає чинності з 15.07. 2015 року, крім:
- пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;
- статей 21, 28 - 38, 42, 44 - 50, 62 - 63, 65 - 79 цього Закону, які набирають чинності 15 квітня 2016 року;
- статті 12 та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набирають чинності з 15 грудня 2015 року.
28. Наказом виконувача обов`язків Генерального прокурора України № 33ш від 12.06.2014 у структурі та штатному розписі прокуратури Автономної Республіки Крим ліквідовано підпорядковані територіальні прокуратури.
29. З матеріалів справи вбачається, що Наказом Генеральної прокуратури України № 37 ш від 15 липня 2015 року ліквідовано в структурі та штатному розписі прокуратури АР Крим - відділ нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні.
30. Штатну чисельність з відповідним фондом заробітної плати зараховано до резерву Генеральної прокуратури України.
31. 04 серпня 2015 року ОСОБА_1 було попереджено про звільнення із займаної посади у зв`язку із скороченням з 05 жовтня 2015 року.
32. Судами встановлено, що попередження про вивільнення та перелік вакантних посад містять підписи позивача.
33. Таким чином, суди дійшли висновку, що позивачу пропонувались вакантні посади, однак докази погодження позивача на переведення на запропоновані посади в матеріалах справи відсутні.
34. З цього приводу колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на таке.
35. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
36. Частина шоста статті 43 Конституції України, якій кореспондує стаття 51 Кодексу законів про працю України, гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
37. Згідно з частиною другою статті 79 Закону України "Про прокуратуру" питання прийняття на роботу, звільнення з роботи, притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також умови оплати праці працівників секретаріату, умови їх побутового забезпечення і рівень соціального захисту визначаються Кодексом законів про працю України, Законом України "Про державну службу", цим Законом, іншими нормативно-правовими актами.
38. За приписом пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
39. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
40. Частиною другою статті 40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
41. За правилами частин першої-третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
42. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
43. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.