ПОСТАНОВА
Іменем України
20 грудня 2019 року
Київ
справа №815/3553/17
адміністративне провадження №К/9901/53339/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2017, прийняту у складі колегії суддів: Свиди Л.І. (головуючий), Бжассо Н.В., Глуханчука О.В., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018, прийняту у складі колегії суддів: Бойка А.В. (головуючий), Єщенко О.В., Осіпова Ю.В.
І. Суть спору
1. У липні 2017 року до Одеського окружного адміністративного суду звернувся громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 з позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України), в якому просив суд визнати неправомірним та скасувати рішення від 28.04.2017 №159-17 про відмову у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов`язати відповідача прийняти рішення про визнання ОСОБА_2 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2. Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_2 є громадянином Сирії та внаслідок постійних військових дій на території країни походження він може зазнати не вибіркового насилля та стати жертвою свавілля. Інформація по країні походження підтверджує наявність підстав для визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проте, Державною міграційною службою України при прийнятті оскаржуваного рішення, зазначені обставини до уваги не прийняті.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_2 є громадянином Сирії, уродженцем м.Дараа, постійне місце проживання в Сирії - м. Дараа. За національністю араб, за віросповіданням - мусульманин-суніт, рідна мова - арабська, також вільно володіє російською мовою. Має незакінчену вищу освіту, неодружений. На території Сирії залишилися проживати близькі родичі позивача: матір, батько, чотири сестри та два брати. Один з братів позивача проживає в Лівагі з 2010 року, інший брат, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає в Україні та відповідно рішення ДМС України від 05.06.2014 №311-14 був визнаний особою, яка потребує додаткового захисту.
4. Позивач вперше виїхав з Сирії 23.02.1994 на підставі паспортного документу та візи, проживав на території України у свого брата до 01.04.1999, після чого повернувся до країни громадянської належності.
5. Позивач востаннє покинув територію Сирії 01.09.1999 авіарейсом Алеппо (Сирія) - Одеса (Україна) на підставі паспортного документу та бізнес-візи та з цього часу за межі України не виїжджав.
6. ОСОБА_2 05.12.2013 звернувся до Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУДМС України в Одеській області із заявою № 414 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в України (Том ІІ, аркуші справи 104-107).
7. Наказом від 26.12.2013 №157 ГУДМС України в Одеській області, у відповідності до статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", прийнято рішення здійснити оформлення необхідних документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або тимчасового захисту громадянину Сирії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, особова справа № 2013OD0414 (Том ІІ, аркуш справи 135).
8. Наказом від 26.02.2014 №33 ГУДМС України в Одеській області, згідно із частиною восьвою статті 9 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", продовжено строк розгляду заяви для вирішення питання щодо надання статусу біженця або додаткового захисту громадянину Сирії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Том ІІ, аркуш справи 139).
9. За результатами розгляду особової справи № 2013OD0414 громадянина Сирії ОСОБА_2, 10.03.2015 Управлінням у справах біженців ГУДМС України в Одеській області на підставі пункту 4 статті 6 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" складений висновок про відмову громадянину Сирії ОСОБА_2 у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (Том ІІ, аркуші справи 190-200).
10. На підставі матеріалів особової справи позивача, 10.04.2015 ДМС України прийняла рішення №299-15, яким громадянину Сирії ОСОБА_2 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до абзацу 4 частини першої статті 6 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 та 13 частини першої статті 1 зазначеного Закону відсутні (Том ІІ, аркуш справи 36).
11. ОСОБА_2 25.05.2015 отримав повідомлення від 23.04.2015 № 267 про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видане на підставі рішення ДМС №299-15 від 10.04.2015 (Том ІІ, аркуш справи 37), не погодився із прийнятим рішенням та оскаржив його до суду.
12. Постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/3050/15 від 30.07.2015 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України від 10.04.2015 №299-15 про відмову в наданні статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту та зобов`язано Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
13. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2015 по справі №815/3050/15 апеляційну скаргу Державної міграційної служби України задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України про скасування рішення від 10.04.2015 №299-15 та зобов`язання визнати біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відмовлено у повному обсязі.
14. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.02.2016 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2015 скасовано, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 залишено в силі.
15. На виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/3050/15 від 30.07.2015 Державною міграційною службою України прийнято рішення від 10.10.2016 №58-16 про повторний розгляд заяви громадянина Сирії ОСОБА_2 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (Том ІІ, аркуш справи 56).
16. Наказом від 28.10.2016 №207 ГУДМС України в Одеській області, керуючись частиною восьмою статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", прийнято рішення повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особи, яка потребує додаткового захисту громадянина Сирії ОСОБА_2 особова справа № 2013OD0414 (Том ІІ, аркуш справи 62).
17. Наказом від 28.11.2016 №227 ГУДМС України в Одеській області, у відповідності до частини восьмої статті 9 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", продовжено строк повторного розгляду заяви для вирішення питання щодо надання статусу біженця або додаткового захисту для громадянина Сирії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Том ІІ, аркуш справи 86).
18. За результатами розгляду особової справи № 2013OD0414 громадянина Сирії ОСОБА_2 29.03.2017 ГУДМС України в Одеській області на підставі абзацу 5 статті 6 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" складений висновок про відмову громадянину Сирії ОСОБА_2 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (Том ІІ, аркуші справи 21-31).
19. На підставі матеріалів особової справи позивача, 28.04.2017 Державна міграційна служба України прийняла рішення №159-17, яким громадянину Сирії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до абзацу 5 частини першої статті 6 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 та 13 частини першої статті 1 зазначеного Закону відсутні (Том ІІ, аркуш справи 20).
20. ОСОБА_2 отримав 30.06.2017 повідомлення від 12.06.2017 №165 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видане на підставі рішення ДМС №159-17 від 28.04.2017 (Том ІІ, аркуш справи 13).
21. Не погоджуючись з рішенням міграційної служби щодо відмови у визнанні біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
22. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 23.11.2017 позовні вимоги задовольнив частково.
23. Визнав неправомірним та скасував рішення Державної міграційної служби України від 28.04.2017 № 159-17 про відмову у визнанні ОСОБА_2 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
24. Зобов`язав Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання ОСОБА_2 особою, яка потребує додаткового захисту.
25. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовив.
26. Суд першої інстанції, скасовуючи рішення відповідача від 28.04.2017 №159-17 про відмову у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, виходив з того, що формальне ставлення з боку відповідача до перевірки усіх обставин, викладених позивачем, матеріалів особової справи та наявної інформації по країні походження, призвело до прийняття неправомірного рішення щодо відмови ОСОБА_2 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
27. При цьому, судом першої інстанції було враховано той факт, що позивачу раніше вже було відмовлено в наданні статусу біженця, або особи, яка потребує додаткового захисту, проте рішенням суду таке рішення відповідача скасовано та його зобов`язано повторно розглянути заяву позивача про надання такого статусу. Однак, ДМС України за результатами повторного розгляду заяви прийнято таке ж саме рішення про відмову у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового статусу, а тому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача прийняти рішення про визнання ОСОБА_2 особою, яка потребує додаткового захисту.
28. Одеський апеляційний адміністративного суд постановою від 16.05.2018 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
V. Касаційне оскарження
29. Відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
30. У касаційній скарзі відповідач вказує на відсутність у позивача підстав для надання йому захисту в Україні. Вважає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки всім обставинам цієї справи, а тому мають бути скасовані.
31. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 не надав.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
32. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні визначено Законом України від 08.07.2011 № 3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
34. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 3671-VI, особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
35. Частиною другою статті 13 Закону № 3671-VI передбачено, що особа, яка звернулася за наданням статусу біженця чи додаткового захисту і стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов`язана подати відповідному органу міграційної служби відомості, необхідні для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
36. Порядок розгляду заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, передбачено статтею 9 Закону № 3671-VI.
37. Зокрема, вказаною статтею встановлено, що працівником органу міграційної служби проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником; орган міграційної служби спільно з органами Служби безпеки України проводить перевірку обставин, за наявності яких заявника не може бути визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до абзаців другого - четвертого частини першої статті 6 цього Закону; у разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, поданої заявником, необхідності у встановленні справжності і дійсності поданих ним документів орган міграційної служби має право звертатися з відповідними запитами до органів Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, заява якої розглядається й такі звернення розглядаються у строк, визначений законодавством України; орган міграційної служби направляє особу, яка подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, на медичне обстеження, що проводиться в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров`я; документи, отримані або підготовлені органом міграційної служби під час розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, долучаються до особової справи заявника; після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган міграційної служби готує письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; особова справа заявника разом з письмовим висновком органу міграційної служби, який розглядав заяву, надсилається до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань міграції для прийняття остаточного рішення за заявою.
38. Відповідно до частини третьої статті 10 Закону №3671-VI у разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, необхідності у встановленні справжності і дійсності документів спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань міграції має право звертатися з відповідними запитами до Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, особова справа якої розглядається.
39. Частиною п`ятою статті 10 Закону №3671-VI передбачено, що за результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань міграції приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
40. Відповідно до пунктів 1, 13 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;
41. Особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
42. Аналізуючи умови, передбачені частиною першою статті 1 Закону № 3671-VI, суд зазначає, що згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом 1967 року поняття "біженець" включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця.
43. Такими підставами є: 1) знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання; 2) наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 3) побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов`язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расової належності; б) релігії; в) національності (громадянства); г) належності до певної соціальної групи; д) політичних поглядів; 4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.
44. При розгляді зазначених категорій справ слід ураховувати, що обґрунтоване побоювання стати жертвою переслідувань є визначальним у переліку критеріїв щодо визначення біженця. Цей критерій складається із суб`єктивної та об`єктивної сторін.
45. Суб`єктивна сторона полягає у наявності в особи зазначеного побоювання. Побоювання є оціночним судженням, яке свідчить про психологічну оцінку особою ситуації, що склалася навколо неї. Під впливом цієї суб`єктивної оцінки особа вирішила покинути країну і стала біженцем.