ПОСТАНОВА
Іменем України
20 грудня 2019 року
Київ
справа №160/3610/19
адміністративне провадження №К/9901/30868/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (далі - ПАТ) на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року (прийняту судом у складі судді Букіна Л.Є.) та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Чередниченка В.Є., суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.) у справі за позовом ПАТ до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ПАТ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо передачі ПАТ земельної ділянки загальною площею 3,0423 га для завершення будівництва приватизованого об`єкта незавершеного будівництва та зобов`язати відповідача укласти з позивачем договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 19 липня 2019 року провадження у справі закрив, у зв`язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Роз`яснив позивачу, що цю позовну заяву належить розглядати в порядку господарського судочинства.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 10 жовтня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спір виник не стільки щодо дій органу місцевого самоврядування як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки щодо захисту приватного інтересу позивача при оформленні права користування земельною ділянкою (для комерційного використання) під належною йому на праві приватної власності "Причалу", що свідчить про приватноправовий характер правовідносин.
Якщо особа стверджує про порушення своїх прав наслідками, спричиненими рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутим у власність спорудою, то визнання незаконними таких рішень, їх скасування, визнання дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування неправомірними, є способами захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
08 листопада 2019 року до Верховного Суду звернулося ПАТ із касаційною скаргою, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для розгляду справи по суті.
У скарзі йдеться про те, що тільки після виникнення у позивача права оренди спірної земельної ділянки можливо розглядати даний спір у порядку господарського судочинства.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 листопада 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 11 листопада 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Позивачу на праві приватної власності належить об`єкт незавершеного будівництва "Причал для відвантаження металу (річпорт Нікополь), розташований в м. Нікополь, №1677.
Розробивши проект землеустрою щодо організації та встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони, а також отримавши позитивний висновок відділу у Нікопольському районі Міськрайонного управління у Нікопольському районі та м. Нікополі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про погодження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони Каховського водосховища в районі розташування Нікопольського річкового пороту, товариство звернулося до міськради відносно розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.
Оскільки відповідачем так і не надано вмотивованої відмови у погодженні проекту землеустрою, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Водночас є помилковим поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.