ПОСТАНОВА
Іменем України
20 грудня 2019 року
Київ
справа №819/299/16
адміністративне провадження №К/9901/21759/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 819/299/16
за позовом за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2016 року, ухвалену головуючим суддею Дерех Н.В.,
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, ухвалену колегією суддів у складі Носа С. П., суддів Яворського І. О., Онишкевича Т. В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
В березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області (надалі - відповідач 1, УМВС України в Тернопільській області), Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (надалі- відповідач 2, ГУНП в Тернопільській області ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору і виступає на сторонні відповідачів: Міністерство внутрішніх справ України (надалі - третя особа, МВС України), в якому з урахуванням уточнень просив:
визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Тернопільській області від 01 лютого 2016 року № 4 о/с, в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року;
поновити ОСОБА_1 на рівнозначну посаду в Головному управління Національної поліції в Тернопільській області;
стягнути з УМВС України в Тернопільській області 100 000 гривень завданої моральної шкоди.
В обґрунтування позовної заяви вказано, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки УМВС України в Тернопільській області не виконано належним чином постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 876/10587/15 від 20 січня 2016 року в частині поновлення на службі в міліції ОСОБА_1
Зазначив, що при звільненні було порушено вимоги статті 36 Кодексу законів про працю України, оскільки в даному випадку УМВС України в Тернопільській області реформоване (перетворене) на ГУНП в Тернопільській області. При цьому останнє виконує завдання та функції попередньої структури, відповідно слід застосовувати процесуальне правонаступництво.
Крім того, УМВС України в Тернопільській області не враховано, що пункти 9, 10 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" не могли поширюватися на позивача, оскільки в спірний період був звільнений та у цей час ніяких посад не пропонувалося.
Також просив компенсувати завдану моральну шкоду, оскільки ОСОБА_1 було нанесено нестерпних душевних страждань, мук і морального спустошення, незаконне звільнення принизило людську гідність, честь, професійну репутацію позивача, що в свою чергу спричинило втрату його соціальних життєвих зв`язків та породило невпевненість, нівелювання сенсу життя.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2016 року позов у справі № 819/299/16 задоволено частково.
Перенесено дату звільнення ОСОБА_1 з 06 листопада 2015 року на 02 лютого 2016 року.
Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 21 січня 2015 року по 02 лютого 2016 року.
У решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що, виходячи з аналізу норм розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Законом України "Про Національну поліцію" слідує, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції лише за їх власним бажанням у спосіб, передбачений пунктом 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону.
Суд дійшов висновку, що оскільки рапорт ОСОБА_1 про його бажання проходити службу в Національній поліції не надходив до управління кадрового забезпечення УМВС України в Тернопільській області, то відповідно позивач не скористався наданим йому Законом України "Про Національну поліцію" правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліції, що в силу даного Закону вважається не виявленням бажання на проходження служби в поліції.
Суд першої інстанції, зазначив, що враховуючи належне попередження позивача про можливість звільнення та не виявлення ним бажання проходити службу у поліції (не доведення такого бажання до відома УМВС України в Тернопільській області), УМВС України в Тернопільській області при прийнятті наказу від 01 лютого 2016 року про звільнення ОСОБА_1 діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки ГУНП в Тернопільській області не є правонаступником УМВС України в Тернопільській області, позивач не перебував на службі в ГУНП в Тернопільській області, а відтак позовна вимога про поновлення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду в ГУНП в Тернопільській області задоволенню не підлягає.
Стосовно позовної вимоги щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції дійшов висновку, що ця вимога підлягає до задоволення за період з 21 січня 2016 року по 02 лютого 2016 року з тих підстав, що позивач поновлений на роботі постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року за наслідками розгляду справи № 876/10587/15, якою також було обраховано та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу по 20 січня 2016 року включно.
Дана постанова підлягала негайному виконанню з 21 січня 2016 року, однак поновлення відбулося 01 лютого 2016 року на підставі наказу УМВС України в Тернопільській області №3 о/с з незалежних від позивача причин.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з УМВС України в Тернопільській області 100000 гривень завданої моральної шкоди суд першої інстанції дійшов висновку, що ця вимога не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від позовної вимоги про поновлення на роботі, а також спеціальним законодавством, що врегульовує проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, відшкодування моральної шкоди не передбачено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2016 року скасовано, прийнято нову, якою адміністративний позов у справі № 819/299/16 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ голови ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області Богомола О. М. від 01 лютого 2016 року № 4 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок старшого оперуповноваженого в ОВС) сектору розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку кримінальної міліції управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області з 07 листопада 2015 року.
Стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 січня 2016 року по 09 лютого 2017 року в сумі 31951 гривні 92 копійки з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню з цієї суми.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Скасовуючи судове рішення першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що невірним є твердження суду першої інстанції про невиявлення ОСОБА_1 бажання проходити службу в поліції, оскільки доказом виявлення такого бажання є рапорт ОСОБА_1 від 07 серпня 2015 року, де позивач погоджується із запропонованою посадою оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів відділу карного розшуку КМ Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області, а також ОСОБА_1 після первинного звільнення з 07 серпня 2015 року брав участь у конкурсі до Патрульної поліції м. Тернопіль, що розцінено судом апеляційної інстанції як виявлення бажання служити в поліції.
Колегія суддів звертала увагу на те, що будучи звільненим з 07 серпня 2015 року і до моменту поновлення 01 лютого 2016 року (винесення наказу про поновлення позивача на роботі), ОСОБА_1 перебувавав поза колом працівників, на яких поширювалася дія Закону України "Про Національну поліцію", так як в цьому Законі визначено, що бажання проходити службу мають виявити саме працівники міліції.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, встановивши факт звільнення позивача із порушенням установленого законом порядку, апеляційний суд зобов`язаний поновити працівника на попередній посаді (роботі), позаяк закон у таких випадках не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, у тому числі шляхом зміни дати звільнення працівника, оскільки останнє в такому випадку, не може вважатися належним захистом порушеного права.
З цих же підстав, колегія суддів, виходячи за межі позовних вимог, зазначила, що позивач підлягає поновленню на попередньо займаній посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок старшого оперуповноваженого в ОВС) сектору розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку кримінальної міліції управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області (на яку його було поновлено згідно з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року, і яка, фактично не була виконана), а вимога про поновлення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду в Головному управлінні Національної поліції в Тернопільській області не підлягає задоволенню, оскільки останнє не є правонаступником УМВС України в Тернопільській області, а позивач не перебував на службі в Головному управлінні Національної поліції в Тернопільській області.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
03 березня 2017 року до Вищого адміністративного суду надійшла касаційна скарга УМВС України в Тернопільській області на постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2016 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, в якій просив скасувати означені судові рішення з підстав порушення норм матеріального права, прийнявши нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що позивач на час опублікування Закону України "Про Національну поліцію" (06 серпня 2015 року) перебував на службі в органах внутрішніх справ та був попереджений про звільнення через скорочення штату в силу вказаного Закону.
Оскільки від позивача заяви про прийняття на службу до поліції не надходило, то відповідно він не скористався наданим йому за Законом України "Про Національну поліцію" правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліції, що в силу вказаного Закону вважається відсутністю згоди на проходження служби в поліції.
За посиланням скаржника особи, які не надали згоду на подальшу службу в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Враховуючи вищенаведене, на думку скаржника, останній при прийнятті оскаржуваного наказу діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Скаржник посилався на те, що наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1388 "Про організаційно - штатні питання" втратили чинність всі штати органів, установ та підрозділів МВС України, відповідно перебування на посаді в УМВС пізніше 06 листопада 2015 року є неправомірним, оскільки всі посади в УМВС області були скорочені, фінансування даних посад, в тому числі і посада, на яку скаржник має поновити позивача та виплатити йому середній заробіток, не проводиться, а тому фактично оскаржувану постанову виконати неможливо.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2016 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року у даній справі.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
13 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Стрелець Т.Г., суддів Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року № 494/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Стрелець Т.Г. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 19 грудня 2019 року дана касаційна скарга прийнято до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до вимог частини 3 статті 340 та пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
Від позивача у справі надійшли пояснення, в яких не погоджуючись із касаційною скаргою, зазначав, що оскільки позивача ОСОБА_1 звільнено з ОВС наказом УМВС України в Тернопільській області від 07 серпня 2015 року № 235 о/с, а у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідації аналогічних органів МВС" як юридична особа ГУ НП зареєстрована 07 листопада 2015 року. Тобто з міркувань скаржника позивач мав подати заяву в неіснуючий орган.
Зазначав, що 07 серпня 2015 року позивач своє бажання проходити подальшу службу в УМВС України в Тернопільській області оформив рапортом, який залишився без розгляду.
На думку позивача, скаржник свідомо ухиляється від виконання постанов Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у справі № 819/2418/15 та від 09 лютого 2017 року у справі 819/299/16, звільнивши позивача одним днем з поновленням з метою позбавлення права позивача скористатися правом, визначеним пунктом 9 Закону України "Про Національну поліцію".
Установлені судами фактичні обставини справи
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у справі № 819/2418/15 задоволено позов ОСОБА_1 до управління МВС України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди -задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано наказ управління МВС України в Тернопільській області від 7 серпня 2015 року № 235 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого в ОВС) сектору розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку кримінальної міліції управління МВС України в Тернопільській області з 08 серпня 2015 року. Стягнуто з управління МВС України в Тернопільській області в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 08 серпня 2015 року по 20 січня 2016 року, в сумі 10 745 грн 60 коп, з утриманням з цієї суми податків, обов`язкових зборів та платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року УМВС України в Тернопільській області виданий наказ № 3 о/с від 01 лютого 2016 року за підписом голови ліквідаційної комісії Богомол О.М.
Наказом № 3 о/с від 01 лютого 2016 року скасовано наказ УМВС України в Тернопільській області від 7 серпня 2015 року № 235 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за пунктом 64 "Г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, майора міліції ОСОБА_1 та поновлено на посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого в ОВС) сектору розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку кримінальної міліції управління МВС України в Тернопільській області з 08 серпня 2015 року.