ПОСТАНОВА
Іменем України
17 грудня 2019 року
Київ
справа №808/205/16
адміністративне провадження №К/9901/35389/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2016 (суддя - Прудивус О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 (головуючий суддя - Чепурнов Д.В., судді: Мельник В.В., Сафронова С.В.) у справі № 808/205/16 за позовом Приватного підприємства "Наукове промислово-комерційне об`єднання "ТАТА" до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Приватне підприємство "Наукове промислово-комерційне об`єднання "ТАТА" (далі - ПП "Наукове промислово-комерційне об`єднання "ТАТА") звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя) від 28.09.2015 №0001202203 та №0001192203.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Запорізька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх вимог Запорізька ОДПІ посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товару від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПП "Наукове промислово-комерційне об`єднання "ТАТА" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Наукове промислово-комерційне об`єднання "ТАТА" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ за період з 01.05.2015 по 30.06.2015, про що складено акт від 18.09.2015 № 2324/08-27-2203/19264196.
За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 330689,00 грн.; завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за червень 2015 року та суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 45 505,00 грн., у зв`язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей (електроди графітовані ЕГ ф 350, цегла вогнетривка ХП 1 № 1, цегла вогнетривка ШЛ 1,3, цемент "Горкал-40", цемент "Горкал-70", арматура 8 мм, арматура 10 мм, метрель, графіт) у ТОВ "МЕГА-ЛІТ-7", ТОВ "Маркет Пак", ТОВ "Охорона і Захист", ТОВ "Айрес Груп" з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій та недоліки поданих позивачем товарно-транспортних накладних.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на податкову інформацію постачальників позивача, де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.
На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2015 № 0001202203, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 496 033,50 грн. з яких: за основним платежем - 330 689,00 грн., за штрафними санкціями - 165 344,50 грн. та від 28.09.2015 № 0001192203, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 45 505,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, придбані товари використано у власній господарській діяльності, у зв`язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.