ПОСТАНОВА
Іменем України
20 грудня 2019 року
Київ
справа №806/5190/15
адміністративне провадження №К/9901/13077/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання дій протиправними та зобов`язання прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду у складі колегії суддів: Токаревої М.С., Сичової О.П., Нагірняка М.Ф. від 23 грудня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кузьменко Л.В., Зарудяної Л.О., Іваненко Т.В. від 04 лютого 2016 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат, у якому просив:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності другої групи з 04 вересня 2015 року внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язку військової служби;
- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення йому як особі з інвалідністю ІІ групи одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що відповідно до частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" він має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, яке настало в період її проходження. Житомирський обласний військовий комісаріат направив до Міністерства оборони України документи (висновок) щодо призначення йому одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю другої групи, яка настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням ним обов`язку військової служби. Проте листом Міністерства оборони України від 21 жовтня 2015 року №248/3/6/2857 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що дія статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", а також положення Порядку № 975 на нього не поширюються.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду питання про призначення ОСОБА_1 грошової допомоги; зобов`язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Міністерство оборони України у встановленому порядку не розглянуло заяву позивача та не прийняло рішення щодо можливості призначення йому виплати одноразової грошової допомоги, чим допустило порушення права на належний розгляд поданої ним заяви та документів і прийняття рішення у відповідності до положень Порядку № 975.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року та ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Міністерство оборони України звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до Вищого адміністративного суду України 24 лютого 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 лютого 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 806/5190/15.
Справу передано до Верховного Суду 31 січня 2018 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 листопада 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звільнений в запас наказом Заступника Міністра оборони України - Командувача Сухопутними військами Збройних Сил Україні від 21 серпня 1999 року № 213 за станом здоров`я та згідно з наказом командира військової частини А - 2145 від 20 вересня 1999 року №171 виключений зі списків особового складу військової частини.
Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленні причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 03 липня 2012 року №1285 встановлено, що отримана позивачем травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
З наявної у матеріалах справи копії довідки Житомирської обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 серія 10 ААБ №239795 від 11 вересня 2012 року вбачається, що 11 вересня 2012 року ОСОБА_1 з 06 вересня 2012 року встановлено третю групу інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.
Як особа з інвалідністю третьої групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції від 03 листопада 2006 року та відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за № 499 (далі - Порядок № 499), проте ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу або інших компенсаційних виплат відповідно до законодавства у зв`язку з встановленням йому третьої групи інвалідності, яка настала внаслідок травми пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби не отримував.
15 вересня 2015 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 позивачу встановлено другу групу інвалідності довічно з 04 вересня 2015 року, яка настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується копією довідки Житомирської обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 серія 12 ААА № 206 від 15 вересня 2015 року.
З метою вирішення питання про виплату одноразової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, ОСОБА_1 17 вересня 2015 року звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату з відповідною заявою та надав копії необхідних документів.
Житомирський обласний військовий комісаріат надіслав документи позивача до Міністерства оборони України для вирішення питання щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги.
З листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 21 жовтня 2015 року №248/3/6/2857, адресованого Житомирському обласному військовому комісаріату, вбачається, що після розгляду документів встановлено відсутність підстав для подання пропозиції Міністерству оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оскільки на позивача не поширюється дія статті 16 Закону України "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №499 і Порядку № 975, оскільки такий звільнений з військової служби до 01 січня 2007 року.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанції не прийняли до уваги, що первинно позивачу інвалідність третьої групи встановлена 06 вересня 2002 року та на момент її встановлення не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги особам у зв`язку зі встановленням інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язку військової служби, відтак дії Департаменту фінансів Міністерства оборони України при поверненні документів відповідали законодавству України.
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу Міністерства оборони України не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.