ПОСТАНОВА
Іменем України
16 грудня 2019 року
Київ
справа №280/529/19
адміністративне провадження №К/9901/24346/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Ханова Р. Ф., Усенко Є. А.,
за участю:
секретаря судового засідання Хом`яка О. А.,
представників позивача - Чернова В. В., Комаренко О. Г.,
представника відповідача - Лабура М. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні (у режимі відеоконференції) касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (суддя Бойченко Ю. П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року (судді Чабаненко С. В., Чумак С. Ю., Юрко І. В.) у справі №280/529/19 за позовом Комунального підприємства "Центральний парк культури та відпочинку "Дубовий гай" до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИЛА:
У лютому 2019 року Комунальне підприємство "Центральний парк культури та відпочинку "Дубовий гай" (далі - Парк) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 24 січня 2019 року №0001071411.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновок контролюючого органу про заниження позивачем на 493683,67 грн земельного податку внаслідок надання в оренду земельних ділянок, на які розповсюджуються пільги з цього податку, є помилковим; жодна з указаних в акті земельних ділянок в оренду не передавалась, тому він не зобов`язаний сплачувати земельний податок на загальних підставах; розрахунки податку є необґрунтованими.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 23 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року, позовні вимоги задовольнив.
При цьому суди виходили із того, що оскільки контролюючий орган не надав доказів надання позивачем в оренду земельних ділянок, на яких розташовані відповідні будівлі, то його висновки щодо наявності у позивача обов`язку сплачувати за перевірений період земельний податок на загальних підставах не узгоджується з приписами статті 284 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Не погодившись із цими судовими рішеннями, Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права цими судами при розгляді справи, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Парк правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди встановили, що відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради позивачу у постійне користування для функціонування парку надано 54,6961 гектарів землі (за адресою: вул. Глісерна, м. Запоріжжя), що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 17 вересня 1998 року за № І-ЗП №002694.
Відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Парку з питань дотримання вимог податкового законодавства з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, за результатами якої складено акт від 29 грудня 2018 року № 809/08-01-14-11/24908307.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 286.2 статті 286, пункту 287.3 статті 287, пункту 284.3 статті 284 ПК України в частині заниження розміру плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності), що підлягає сплаті до бюджету у сумі 493683,67 грн, у тому числі за: 2015 рік - 17536,14 грн, 2016 рік - 157058,01 грн, 2017 рік - 166481,49 грн, 2018 рік - 152608,03 грн.
На підставі висновків акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2019 року №0001071411, яким збільшив на 617104,59 грн суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб (у тому числі 493683,67 грн - за податковим зобов`язанням та 123420,92 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За правилами статті 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункт 270.1 статті 270 ПК України).
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК України).
Згідно з пунктом 284.1 статті 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.