ПОСТАНОВА
Іменем України
17 грудня 2019 року
Київ
справа №2а-10221/12/1370
адміністративне провадження №К/9901/25838/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Добробут" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 (суддя - Гулик А.Г.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016 (головуючий суддя - Ліщинський А.М., судді: Бруновська Н.В., Шавель Р.М.) у справі № 2а-10221/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Добробут" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Добробут" (далі - ТОВ "БК Добробут") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Пустомитівському районі м. Львова) від 19.10.2012 №0002131552.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Так, ухвалою Вищого адміністративного суду від 06.10.2015 постановлені у даній справі судові рішення першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що суди попередніх інстанцій не перевірили, чи були зумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру) господарські операції позивача та його контрагента, а також не дослідили всіх документів, які підтверджують/спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку.
За наслідками останнього перегляду, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016, в позові відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "БК Добробут" оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2015, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Так, ТОВ "БК Добробут" зазначає, що в матеріалах справи містяться всі необхідні первинні документи, що свідчать про дотримання позивачем усіх вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами укладеного правочину; позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих контрагентом, який на час здійснення господарських операцій був зареєстрований у встановленому законодавством порядку.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Пустомитівському районі м. Львова проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 01.10.2012р. №563/1520/30993829.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.5, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено податковий кредит у липні 2011року на суму 50 374,00грн., відповідно, збільшено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в сумі 50374,00 грн. по декларації за липень 2011 року з огляду на не підтвердження стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності.
На підставі названого акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012 №0002131552, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 75561,00 грн., в тому числі 50374,00 грн. основний платіж, 25187,00грн. штрафна санкція.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Верховний Суд наголошує, що згідно положень податкового законодавства підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.