ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 917/28/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Ткач І.В., Стратієнко Л.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Полтавської міської ради
за участю секретаря судового засідання - Півень А.Л.;
за участю представників учасників справи:
позивача - Рудич О.В.,
третьої особи - Дзюбло О.І.,
на рішення Господарського суду Полтавської області
(суддя Кльопов І.Г.)
від 15.05.2019
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий -Дучал Н.М., судді - Россолов В.В., Склярук О.І.)
від 26.09.2019
у справі за позовом Управління майном комунальної власності міста Полтави
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старнайт "
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Полтавська міська рада
про стягнення 99 604,31 грн, розірвання договору оренди, зобов`язання повернути об`єкт оренди.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1. Управління майном комунальної власності міста звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старнайт " про:
1) стягнення коштів за оренду нежитлового приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 31, загальною площею 247,20 кв. м, згідно з договором оренди №115/25 від 26.12.2012 на загальну суму 99 604,31 грн, у тому числі: 49 869,80 грн (сума орендної плати) до Полтавського міського бюджету, 49734,51 грн (сума податку на додану вартість) на користь Управління майном комунальної власності міста;
2) розірвання договору оренди №115/25 від 26.12.2012 (зі змінами та доповненнями), що укладений між Управлінням майном комунальної власності міста, на виконання делегованих Полтавською міською радою повноважень, та ТОВ "Старнайт " щодо передачі в оренду нежитлового приміщення загальною площею 247,20 кв. м, розташованого за адресою: вул. Соборності, 31 у м. Полтаві;
3) зобов`язання ТОВ "Старнайт " повернути з оренди об`єкт оренди, шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 31 (нежитлове приміщення загальною площею 247, 20 кв. м).
1.2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди щодо повного та своєчасного виконання зобов`язань по сплаті орендної плати (зокрема несплата орендної плати в розмірі 49869,80 грн, що нарахована за вересень та жовтень 2018 року, та суми ПДВ в розмірі 49734,51 грн, що нарахована за березень 2018 - жовтень 2018 року), а також дотримання правил експлуатації інженерних мереж, пожежної безпеки і санітарії в приміщеннях згідно з законодавством.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.05.2019 у справі № 917/28/19 відмовлено у задоволенні позову щодо 1) стягнення заборгованості за договором оренди №115/25 від 26.12.2012 на загальну суму 99604,31 грн у тому числі: 49869,80 грн сума орендної плати, 49734,51 грн сума податку на додану вартість; 2) розірвання договору оренди №115/25 від 26.12.2012; 3) зобов`язання повернути з оренди об`єкт оренди, шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 31 (нежитлове приміщення загальною площею 247,20 кв. м.).
2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для розірвання договору оренди відсутні, оскільки позивач не навів належних доводів наявності істотних порушень його прав з боку відповідача. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем дійсно не сплачувалась орендна плата за період з вересня по листопад 2018 року, проте у серпні 2018 року була здійснена передплата на суму 210687,00 грн. Суд зауважив, що нестабільна оплата за наявності значних переплат, не тягне за собою завдання істотної шкоди орендодавцю.
2.3. Стосовно порушень пункту 3.2.9 договору оренди, відповідно до якого орендар зобов`язався нести відповідальність за порушення правил протипожежної безпеки та при виникненні таких пошкоджень з вини орендаря проводити ремонт за власні кошти, то суд першої інстанції зазначив, що недотримання цих умов має наслідком припинення договору тільки в тому випадку, коли орендар відмовився усувати порушення за власний кошт. Суд встановив, що порушення, наведені в листі ДСНС не стали причиною для складання припису чи звернення органів ДСНС до суду з позовом щодо вжиття заходів реагування, чи притягнення будь-якої з осіб до відповідальності згідно закону, що свідчить про неістотність цих порушень.
2.4. У стягненні заборгованості суд відмовив з тим підстав, що позивач звернувся з позовом до суду 03.01.2019, провадження по справі порушене 08.01.2019, проте 28.12.2018 року та 04.01.2019 відповідачем були здійснені платежі по договору оренди, які нівелюють наявність будь-якого боргу відповідача перед позивачем.
2.5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 рішення Господарського суду Полтавської області від 15.05.2019 у справі № 917/28/19 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог Управління майном комунальної власності міста про стягнення орендної плати у сумі 49869,80 грн та закрито провадження у справі №917/28/19 у відповідній частині. В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 15.05.2019 залишено без змін.
2.6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог Управління про стягнення орендної плати у сумі 49 869,80 грн, що нарахована за вересень-жовтень 2019, та закриття провадження у справі у цій частині заявлених вимог, на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки копія квитанції №18736 від 04.01.2019 на суму 50000,00 грн та довідка бюджетно-фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради від 01.03.2019 №01.01/03/265 свідчать про погашення відповідачем заборгованості по сплаті орендної плати у сумі 49 869,80 грн після звернення позивача до суду з позовною заявою (29.12.2018).
2.7. Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди та повернення орендного майна, то суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині, зазначивши, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено наявність істотних порушень договору оренди. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір оренди не визначає підставою для розірвання договору несвоєчасність сплати орендарем ПДВ, а повна сплата відповідачем заявлених сум та сплата коштів за наступні періоди не призвела до порушення, в результаті якого позивача було позбавлено права на отримання очікуваних коштів, на які він розраховував при укладенні договору оренди.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.
3.1. У касаційній скарзі Полтавська міська рада постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 та рішення Господарського суду Полтавської області від 15.05.2019 у справі № 917/28/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору оренди та зобов`язання повернути з оренди об`єкт оренди та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким позов задовольнити.
3.2. В обґрунтування вимог скаржник посилається на те, що суди обох інстанцій встановили наявність заборгованості та несплату орендної плати протягом 3 місяців поспіль (вересень - листопад 2018), однак внаслідок неправильного застосування положень пункту 5 статті 285, частини 1 статті 286 Господарського кодексу України, частин 1,2 статті 651, частини 1 статті 782 Цивільного кодексу України, пункту 3 статті 18, частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" дійшли помилкового висновку щодо відсутності підстав для розірвання договору.
3.3. Скаржник вважає, що платежі, що сплачувалися відповідачем (в більшому розмірі, в меншому і не в встановлений строк), не можуть вважатися своєчасно внесеною орендною платою, внаслідок чого виключається можливість внесення орендної плати за користування на майбутні періоди і утворення переплат, як помилково встановили суди.
3.4. Окрім того, скаржник посилається на порушення судами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не враховано факт, що встановлений рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.04.2019 у справі № 917/1578/1, щодо недотримання відповідачем істотної умови договору щодо експлуатації об`єкту оренди.
3.5. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.
4.1. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
4.2. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, що визначає межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.3. Оскільки рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору оренди та зобов`язання повернути з оренди об`єкт оренди, Верховний Суд переглядає зазначені судові рішення в межах доводів касаційної скарги.
4.4. Відмовляючи у задоволенні первісного позову в цій частині, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підстави для розірвання договору оренди відсутні, оскільки у даному випадку несплата орендної плати протягом 3-х місяців поспіль, не є істотним порушенням договору, яке призвело до порушень прав позивача. Суд зауважив, що відповідачем дійсно не сплачувалась орендна плата в період з вересня по листопад 2018 року, однак у серпні 2018 року здійснена передплата на суму 210687,00 грн. При цьому, суд апеляційної інстанції додатково зауважив, що договір оренди не визначає підставою для розірвання договору, несвоєчасність сплати орендарем ПДВ; повна сплата відповідачем заявлених сум, а також сплата коштів за наступні періоди, не призвела до порушення, в результаті якого позивача було позбавлено права на отримання очікуваних коштів, на які він розраховував при укладенні договору оренди.
4.5. Верховний Суд не може погодитися з таким висновком судів, оскільки він суперечить встановленим судами обох інстанцій фактичним обставинам та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
4.6. Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
4.7. Зокрема, у статті 783 Цивільного кодексу України, визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
4.8. При цьому, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору, договір може бути також розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
4.9. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 3 статті 760 Цивільного кодексу України).
4.10. Сферу орендних відносин, предметом яких є комунальне майно, врегульовує Закон України "Про оренду державного та комунального майна " від 10 квітня 1992 року N 2269-XII, згідно з частиною 3 статті 26 якого на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
4.11. Конституційний Суд України виходить з того, що співвідношення між нормами Кодексу і законів, які регулюють особливості найму (оренди) окремих видів майна, полягає в тому, що норми цих законів тією чи іншою мірою встановлюють правовий механізм реалізації відповідної норми Кодексу або передбачають додаткові умови її реалізації, або виключають застосування норм Кодексу, якщо це прямо передбачено ними чи випливає з їхнього змісту (абзац четвертий мотивувальної частини рішення від 10 грудня 2009 року у справі N 1-46/2009).
4.12. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зауважує, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди комунального майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або несплата не в повному обсязі, а також невиконання сторонами інших своїх зобов`язань, в тому числі несплата інших обов`язкових платежів, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю) згідно з частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".