1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



10 грудня 2019 року

м. Київ



Справа № 902/844/18



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи -підприємця Савел`євої Зої Петрівни

на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 22.04.2019 (суддя Яремчук Ю. О.) і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 (Розізнана І. В. - головуючий, судді Грязнов В. В., Мельник О. В.) у справі

за позовом фізичної особи - підприємця Савел`євої Зої Петрівни

до Приватного акціонерного товариства "Ямпільський кар`єр"

про усунення перешкод у користуванні майном шляхом його звільнення.



Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 26.12.2018 фізична особа - підприємець (далі - ФОП) Савел`єва Зоя Петрівна звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Ямпільський кар`єр"(далі - ПрАТ "Ямпільський кар`єр" про усунення перешкод у користуванні ФОП Савел`євою З. П. земельною ділянкою площею 1,2965 га, кадастровий номер 0525610100030010001, шляхом зобов`язання ПрАТ "Ямпільський кар`єр" звільнити зазначену земельну ділянку та майно.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.04.2019 у справі № 902/844/18 у задоволенні позову відмовлено.

3. 15.04.2019 від представника ПрАТ "Ямпільський кар`єр" - адвоката Мунтяна Євгена Володимировича надійшла заява про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.

4. Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.04.2018, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 заяву задоволено. Стягнуто з ФОП Савел`євої З. П. на користь ПрАТ "Ямпільський кар`єр" грошові кошти у сумі 15 600,00 грн як витрати на професійну правничу допомогу.

5. Судові рішення аргументовано тим, що договір про надання правової допомоги від 21.01.2019 № 01-210119, акт виконаних робіт від 10.04.2019 з описом виконаних робіт і платіжне доручення від 12.04.2019 № 266 є достатніми доказами, що підтверджують розмір витрат відповідача на правову допомогу.

6. Крім того, відхиляючи доводи ФОП Савел`євої З. П. щодо ненадсилання їй копій зазначених документів, суд апеляційної інстанції зазначив, що у статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не передбачено такої обов`язкової процесуальної дії як надсилання учасникам справи відповідних документів на підтвердження витрат відповідача на професійну правничу допомогу. Такі докази подаються суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, що, відповідно, зробив представник відповідача. Ці документи не є доказами у справі, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для вирішення спору.

7. Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.04.2019 і постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 у справі № 902/844/18, ФОП Савел`єва З. П. звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ПрАТ "Ямпільський кар`єр" у стягненні витрат на професійну допомогу.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву про стягнення із позивача витрат на професійну правничу допомогу, помилково прийняли до уваги докази, наданими відповідачем із порушенням норм процесуального законодавства. Зокрема, відповідно до статті 80 ГПК України суд не бере до уваги докази, стосовно яких не підтверджено факт надсилання їх копій іншим учасникам справи. Однак у матеріалах справи немає підтвердження направлення позивачеві копій документів, якими відповідач обґрунтовує заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. 15.04.2019 від представника ПрАТ "Ямпільський кар`єр" - адвоката Мунтяна Є. В. надійшла заява про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу. У заяві зазначено, що у відзиві на позовну заяву відповідач зробив заяву у порядку частини 8 статті 129 ГПК України про те, що протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення суду будуть подані докази про розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він має сплатити у зв`язку із розглядом справи.

11. До заяви додано докази витрат відповідача, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 21.01.2019 № 01-210119, укладеного між Адвокатським бюро "Євгена Мунтяна" в особі керуючого Мунтяна Є. В. і ПрАТ "Ямпільський кар`єр".

12. Відповідно до пункту 1.1 цього договору виконавець зобов`язався надати Клієнту послуги по наданню правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань та по представництву інтересів Клієнта в судах, а також в інших установах всіх форм власності, з приводу вирішення спірних питань за участю клієнта.

13. У пункті 2.1 договору сторони погодили, що виконання цього договору клієнт доручає особисто керуючому Адвокатського бюро "Євгена Мунтяна" - адвокату Мунтяну Є. В.

14. Між сторонами підписано акт виконаних робіт від 10.04.2019, яким засвідчено факт прийняття замовником від виконавця визначених у договорі послуг загальною вартістю 15 600,00 грн.

15. На виконання умов договору відповідач перерахував на рахунок адвокатського бюро "Євгена Мунтяна" 27 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 12.04.2019 № 266.

Позиція Верховного Суду

16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

17. Відповідно до статті 123 ГПК України Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;

18. За змістом статті 126 цього Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

19. Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

20. Аналіз наведених норм статті 126, а також статті 129 ГПК України дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

21. Крім зазначеного у статті 126 ГПК України принципу змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

22. Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

23. Отже, з урахуванням викладеного, виходячи зі змісту статей 3, 11, 15 ГПК України, питання співмірності заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

24. Колегія суддів зазначає, що зважаючи на положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.


................
Перейти до повного тексту