1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



04 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/3888/17



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Банаська О.О., Губенко Н.М.



за участю секретаря судового засідання Громак В.О.



за участю представників: АТ "Укрзалізниця" - адвоката Поліщук Ю.В., ДО "Білоруська залізниця" - Легостаєва П.Д., адвокатів Січевлюка В.А., Заверухи І.Л., ТОВ "ВТБ Лізинг" - Таболіна Д.С.



розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрзалізниця"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019

у справі № 910/3888/17

за позовом Державного об`єднання "Білоруська залізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Cпільне товариство з обмеженою відповідальністю "ВТБ-Лізинг"

про стягнення 319 836 швейцарських франків,-



ВСТАНОВИВ:



У березні 2017 року Державне об`єднання "Білоруська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Українська залізниця" про стягнення 319 836 швейцарських франків вартості втрачених вагонів.



Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 у справі №910/3888/17, позов задоволено повністю.



Постановою Верховного Cуду від 06.03.2018 у справі №910/3888/17 рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 скасовано повністю. Справу №910/3888/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.



Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі №910/3888/17 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Спільне ТОВ "ВТБ-Лізинг".



За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 у справі №910/3888/17 (суддя Привалов А.І.) у позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанцій мотивоване нормами ст. ст. 611, 623, 617, 803 ЦК України та відсутністю вини відповідача.

При цьому, місцевий суд виходив з того, що факт знищення 12.09.2014 на станції Основа внаслідок диверсії вагонів (цистерн) №№ 74970716, 74970641, 74970476, 74960410 є форс-мажорною обставиною (згідно сертифікату Харківської торгово-промислової палати України від 17.04.2015 № 4027), що є підставою для застосування ст. 617 ЦК України.



Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 у справі № 910/3888/17 (колегія суддів: Жук Г.А.- головуючий, Мальченко А.О., Дикунська С.Я.) рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 у справі № 910/3888/17 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Укрзалізниця" на користь ДО "Білоруська залізниця" вартість втрачених вагонів в сумі 319 836 швейцарських франків та 123 282,49 грн. судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції. Стягнуто з ПАТ "Укрзалізниця" на користь Державного об`єднання "Білоруська залізниця" 184 923,73 грн. судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За висновком суду апеляційної інстанції, оскільки положеннями Правил експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користуванням вантажними вагонами власності інших держав, затверджених 24.05.1996 згідно з дорученням Ради залізничного транспорту, держав-учасниць Співдружності, Латвійської, Литовської і Естонської Республік, не передбачено звільнення залізниці адміністрації-користувача від відшкодування залізниці адміністрації-власниці вартості втрачених вагонів у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, місцевим господарським судом безпідставно було відмовлено у задоволенні позову із застосуванням приписів чинного цивільного законодавства України, оскільки міжнародний договір визначає інший порядок відшкодування.

При цьому, апеляційний суд виходив з того, що обов`язок щодо відшкодування відповідачем вартості втрачених вагонів випливає саме з положень п. 4.15 Правил експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користуванням вантажними вагонами власності інших держав, якими будь-яких виключень щодо звільнення від обов`язку сплатити вартість втраченого рухомого складу не передбачено. Зазначена багатостороння міжнародна угода не містить посилання на будь-які форс-мажорні обставини в тому числі вибух (підрив) для звільнення від нарахування плати за користування вагонами, крім, явищ стихійного лиха (землетруси, повені, лісові пожежі, урагани).

Разом з тим, дослідивши представлений позивачем розрахунок суми вартості втрачених вагонів, суд апеляційної дійшов висновку, що він відповідає матеріалам справи та зроблений на підставі п. 4.15 Правил експлуатації з вірним визначенням строку експлуатації кожного вагону.

Крім того, враховуючи, що у даному випадку має місце пред`явлення вимоги про відшкодування вартості повністю втраченого майна, апеляційний суд дійшов висновку, що строк позовної давності та початок його перебігу визначається за загальними правилами, визначеними ст. 257 та ч. 1 ст. 261 ЦК України. При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що вчинення відповідачем дій з визнання боргу у відповідних листах свідчить про переривання строку позовної давності, тому унормований законом трьохрічний строк позовної давності ДО "Білоруська залізниця" не пропущено, а, відтак, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.



Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Укрзалізниця" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 у справі № 910/3888/17 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 у справі № 910/3888/17.



Підставами для скасування оскаржуваної постанови заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування вимог касаційної скарги, АТ "Укрзалізниця" наголошує, що оскільки пошкодження вагонів відбулося на території України, відповідно до п. ж) ч. 1 ст. 1 ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованою постановою Верховної Ради України №2889-ХІІ від 19.12.1992, відшкодування збитків має здійснюватись за законодавством України.

При цьому, відповідач посилається на ст. 617 ЦК України, яка визначає випадки звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, та наявність форс-мажорних обставин, засвідчених сертифікатом Харківської ТПП України від 17.04.2015 № 4027.

Водночас, на думку відповідача, суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що порядок компенсації пошкоджених вагонів регулюється лише Правилами експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав, які передбачають обов`язок залізничної адміністрації-користувача компенсувати втрачений вагон в натуральній формі або у його вартісному вираженні, надаючи залізничній адміністрації-власнику право вибору форми компенсації.

АТ "Укрзалізниця" у касаційній скарзі вказує також на необґрунтоване незастосування апеляційним господарським судом до позовних вимог Державного об`єднання "Білоруська залізниця" позовної давності відповідно до ст. 786 ЦК України.

При цьому, відповідач у касаційній скарзі наголошує на тому, що повністю не погоджується з розрахунком компенсації втрачених вагонів, який застосовано судом апеляційної інстанції, та зазначає, що довідка ИВЦ ЖА не є належним доказом у даній справі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 13.06.2019 для розгляду касаційної скарги АТ "Укрзалізниця" у справі № 910/3888/17 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Банаська О.О., Огородніка К.М.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 910/3888/17 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укрзалізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 у справі № 910/3888/17; розгляд справи за касаційною скаргою призначено на 07.08.2019.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2019 задоволено клопотання Державного об`єднання "Білоруська залізниця" про передачу справи № 910/3888/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду; справу № 910/3888/17 за касаційною скаргою АТ "Укрзалізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 справу № 910/3888/17 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/3888/17 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), судді: Банасько О.О., Огороднік К.М., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 30.09.2019.



Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 призначено розгляд касаційної скарги АТ "Укрзалізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 у справі № 910/3888/17 в судовому засіданні на 20.11.2019 о 10 год. 30 хв.

У зв`язку з відпусткою судді Огородніка К.М., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги АТ "Укрзалізниця" у справі № 910/3888/17 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Банаська О.О., Губенко Н.М., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 19.11.2019.

Від ДО "Білоруська залізниця" та СТОВ "ВТБ-Лізинг" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких просять постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 у справі № 910/3888/17 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.

У судовому засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 20.11.2019 було оголошено перерву до 04.12.2019, 13 год. 50 хв.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзивів на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.



Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 08.09.2014 за передавальною поїздною відомістю № 01139 ДО "Білоруська залізниця" передало ПАТ "Українська залізниця" (станція передачі - Калінковичі, станція приймання - Коростень) вагони, серед яких вантажні вагони (цистерни) № 74970716, № 74970641, № 74970476, № 74960410; товаросупровідним документом, за яким вагони прибули на станцію Коростень, є накладна №09827157, відповідно до якої вагони були завантажені авіаційним пальним для турбінних двигунів, і станцією призначення яких була визначена Вінниця.

Місцевим та апеляційним судами з`ясовано, що з 08.09.2014 вагони експлуатувались ПАТ "Українська залізниця", якою змінено напрямок руху завантажених вагонів (про що свідчить накладна № 34632497), зокрема, зі станції Коростень вагони №№ 74970716, 74970641, 74970476, 74960410 були відправлені на ст. Чугуїв (отримувач - в/ч А4104).

Матеріалами справи доведено, що 12.09.2014 на станції Основа Південної залізниці - філії ПАТ "Українська залізниця", внаслідок диверсії (вчинення невстановленими особами вибуху цистерни № 74970716, займання цистерн №№ 74970641, 74970476, 74960410) цистерни були пошкоджені до стану виключення їх з інвентарного парку, про що було складено Акти технічного стану вказаних вагонів, пошкоджених при пожежі 12.09.2014 в Південному парку відправника станції Основа, та Акти про пошкодження вагонів за формою ВУ-25М.

Судами досліджено, що 01.10.2014 відповідач телеграмою повідомив позивача про пошкодження цистерн, звернувшись з проханням погодити форму компенсації за втрачені вагони та звільнити від плати за користування вагонами.

При цьому, як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, листування сторін, які тривали до травня 2015 року, свідчать про недосягнення між сторонами згоди щодо розміру компенсації: позивач наполягав на сумі 319 836 швейцарських франків (яка була визначена виходячи з залишкової вартості вагонів станом на 09.10.2014 за даними Інформаційно-обчислювального центру залізничних адміністрацій), а відповідач погоджувався акцептувати 305 778,00 швейцарських франків.

В подальшому, ДП "Білоруська залізниця" звернулось до АТ "Українська залізниця" з претензією № 25-02-09/9970 від 29.07.2016 про відшкодування вартості втрачених вагонів в сумі 319836 швейцарських франків, водночас, АТ "Українська залізниця" листом № Мз-3/4-3/5192-16 від 06.09.2016 відмовило у відшкодуванні усієї вартості втрачених вагонів, визначеної ДО "Білоруська залізниця", з посиланням на те, що втрата відбулась за наявності форс-мажорних обставин.

За результатами нового розгляду, на виконання вказівок Верховного Суду місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на час настання події з пошкодження спірних вагонів ДО "Білоруська залізниця" володіло та користувалось вагонами-цистернами №№ 74970641, 74970476, 74960410 на підставі договорів лізингу від 17.06.2010 №ДЛ/002/02/2010/НФЭЮ-2305 та 14.02.2011 №ДЛ/002/02/2011/НФЭЮ-109 (далі - договори лізингу), укладених з СТОВ "ВТБ-Лізинг" (лізингодавець), тобто мало право використовувати вагони, зокрема, на території України.

На виконання вказівок суду касаційної інстанції при новому розгляді справи судами також встановлено, що у зв`язку з відмовою у виплаті страхового відшкодування СТОВ "ВТБ-Лізинг" звернулось до Економічного суду міста Мінська з позовом до ЗАТ "Інгострах" про стягнення 8 201 289,03 руб. страхового відшкодування, однак, рішенням Економічного суду міста Мінська від 28.09.2015 у справі № 288-17/2015, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції Економічного суду міста Мінська від 22.10.2015, було відмовлено в задоволенні позову.

Судами з`ясовано, підтверджено третьою особою та не заперечується сторонами, на час звернення ДО "Білоруська залізниця" з даним позовом останнє, у зв`язку з повною оплатою вартості лізингових платежів за договорами лізингу, набуло право власності на спірні вагони.

Предметом спору у даній справі є вимоги ДО "Білоруська залізниця" про стягнення з ПАТ "Українська залізниця" 319 836 швейцарських франків вартості втрачених вагонів.



Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ "Українська залізниця" як користувач не забезпечило збереження вагонів №№ 74970716, 74970641, 74970476, 74960410, які належать ДО "Білоруська залізниця", а тому відповідно до Правил експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користуванням вантажними вагонами власності інших держав, затверджених Радою уповноважених представників залізничних адміністрацій 24.05.1996, ПАТ "Українська залізниця" зобов`язане відшкодувати їхню вартість, що, за даними Інформаційно-обчислювального центру залізничних адміністрацій, становить 319 836 швейцарських франків.

14 лютого 1992 року главами Урядів Співдружності Незалежних Держав було підписано "Угоду про координаційні органи залізничного транспорту Співдружності Незалежних Держав", якою, для координації роботи залізничного транспорту на міждержавному рівні і вироблення узгоджених принципів діяльності, засновано Раду залізничного транспорту, що складається з глав адміністрацій і органів управління залізничним транспортом. Вказана міжнародна угода, зокрема, була підписана Україною та Республікою Білорусь.

Для координації експлуатаційної діяльності залізниць було розроблено та затверджено Правила експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користуванням вантажними вагонами власності інших держав, затверджених 24.05.1996 згідно з дорученням Ради залізничного транспорту, держав - учасниць Співдружності, Латвійської, Литовської і Естонської Республік (далі - Правила експлуатації), а також Правила комплексних розрахунків між залізничними адміністраціями держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки, затверджених 10.12.1994 Радою залізничного транспорту держав - учасниць Співдружності незалежних держав (далі - Правила розрахунків).

Як встановлено під час судового розгляду, ДО "Білоруська залізниця" на підставі поїзної відомості № 01139 передано ПАТ "Українська залізниця" вагони №№ 74970716, 74970641, 74970476, 74960410, а тому експлуатація та використання їх відповідачем підпадає під правове регулювання вищенаведених Правил.

Так, у відповідності до Правил експлуатації предметом їхнього регулювання є відносини, які виникають з користування парком вантажних вагонів залізничними адміністраціями держав-учасниць Угоди про спільне використання вантажних вагонів в міждержавному сполученні. Дане користування здійснюється на підставі погодженої технології організації перевізного процесу, який передбачає вільний обіг справних вантажних вагонів по залізницям держав-учасниць Угоди про спільне використання вантажних вагонів в міждержавному сполученні.

Таким чином, названі Правила експлуатації надають право, зокрема, залізницям України використовувати вагони, що належать власникам, розташованим за межами України, для перевезення вантажів у внутрішньодержавному сполученні.

За змістом п. 2.17 Правил експлуатації залізнична адміністрація-користувача, на території якої вагон був втрачений або пошкоджений до ступеня виключення з інвентарю, сповіщає про це залізничну адміністрацію-власницю вагона телеграмою з зазначенням в ній типу, номера вагона, кількості осей, споруди і причини втрати вагона.

Компенсація за втрачений вагон може бути проведена як в натуральному, так і у вартісному вираженні. При виборі форми компенсації думка залізничної адміністрації-власниці є пріоритетною.

За втрачений або виключений з інвентарю вагон залізнична адміністрація - користувача відшкодовує залізничній адміністрації - власниці компенсацію в натуральному або вартісному вираженні за домовленістю сторін.

У відповідності до п. 4.15 Правил експлуатації залізнична адміністрація-користувача відшкодовує залізничній адміністрації-власниці вартість втраченого при користуванні вагона, розраховану виходячи з цін на вантажні вагони з Правил користування вагонами в міжнародному сполученні (ППВ), що діють на момент пред`явлення рахунку (додаток 16-б до ППВ, розділ 1). При цьому з розрахованої суми віднімається за кожен рік служби 4% вартості за його знецінення, але не більше 80%, рік будівництва та рік ушкодження вважаються за один рік.

Виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що залізниця адміністрації-користувача зобов`язана не лише забезпечити схоронність ввіреного їй рухомого складу, а у разі втрати чи пошкодження вагонів відшкодувати відповідні втрати або в грошовому виразі, або в натуральному вигляді за вибором залізниці адміністрації-власника. При цьому будь-які виключення, як наприклад настання форс-мажорних обставин, не звільняють залізницю адміністрацію-користувача від обов`язку повернути переданий вагон або виплатити компенсацію за його втрату.

При цьому судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що Правилами експлуатації унормовано лише можливість звільнення від плати за користування рухомим складом з причин настання явищ стихійного характеру (землетруси, повені, лісові пожежі і урагани). За вказаних виключних обставин можливим є лише звільнення від плати за користування вагонами, що не є тотожним відшкодуванню вартості рухомого складу (вагонів) у разі їх пошкодження або втрати.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, відповідач, заперечуючи проти задоволення позову про стягнення вартості втрачених вагонів, посилається на те, що він звільняється від настання такого виду цивільно-правової відповідальності у зв`язку із настанням події, яка згідно сертифікату № 4027 від 17.04.2015 Харківської торгово-промислової палати України визнана форс-мажорною обставиною.

Згідно п. 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішення президії ТПП України 15.07.2014 № 40(3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Апеляційним судом досліджено та правильно встановлено, що з наявного в матеріалах справи сертифікату № 4027 від 17.04.2015 вбачається, що ним засвідчено факт настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання Державним підприємством "Південна залізниця" зобов`язань за договором (накладною) № 34632497 від 09.09.2014 з поставки на адресу військової частини А 4104 вантажу - палива авіаційного для реактивних двигунів.


................
Перейти до повного тексту