ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/1762/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Берднік І.С.
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької міської ради
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В., судді Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.) та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 (суддя Бєлік В.Г.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА"
до Криворізької міської ради
про визнання укладеною додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки
за участю:
позивача: Печерний С.Л. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне акціонерне товариство "СУХА БАЛКА" (далі - позивач), просив визнати укладеною додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.11.2014 № 2014488, у запропонованій ним редакції.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовляється вносити зміни до договору в частині розміру орендної плати за земельну ділянку, незважаючи на те, що це зумовлене змінами у законодавстві, у зв`язку з чим внесення таких змін до договору підлягає в судовому порядку.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019, позов задоволено повністю.
2.2. Свої висновки суди мотивували тим, що прийняті зміни до Податкового Кодексу України в частині розрахунку плати за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобутку корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, є підставою для внесення змін до договору оренди з огляду на імперативність положень цього Кодексу.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що: запропоновані позивачем умови у додатковій угоді до договору оренди не узгоджуються з відповідними рішеннями відповідача, суперечать вимогам законодавства, принципу свободи договору та порушують інтереси територіальної громади міста Кривого Рогу в частині недоотримання коштів до місцевого бюджету від сплати орендної плати; оскільки позивач не є постійним землекористувачем орендованої земельної ділянки комунальної власності, а є її орендарем, тобто є платником плати за землю у формі орендної плати, а не у формі земельного податку, то на нього не розповсюджуються дія пункту 284.4 статті 284 Податкового Кодексу України; орендована позивачем земельна ділянка не пов`язана з видобуванням корисних копалин та розробкою родовищ корисних копалин, а тому плата за її оренду не може розраховуватись на підставі пункту 284.4 ст.284 ПК України; позивачем не доведено як співвідносяться між собою орендована позивачем земельна ділянка з земельними ділянками, які зазначені у Спеціальному дозволі та Акті про надання гірничого відводу; судами всупереч практики Європейського суду з прав людини допущено порушення рівноваги між інтересами суспільства і конкретної особи, оскільки надано переваги інтересам позивача та проігноровано суспільний інтерес.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи, викладені у касаційній скарзі, їх не спростовують.
4. Мотивувальна частина
4.1. Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що 18.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "Євраз Суха Балка", правонаступником якого є позивач та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач прийняв в оренду земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення шахти "Північна-Глеюватська", площею 2,4634 га, кадастровий номер 1211000000:04:083:0002, яка знаходиться у Жовтневому районі м.Кривого Рогу, строком на 5 років. При цьому умовами договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим Кодексом України, з урахуванням відповідних рішень відповідача. Сторони визначили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (окрім умов, вказаних в розділі "Орендна плата" цього договору). У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.
4.2. Суди вказали на те, що 01.01.2018 набув чинності Закон України від 07.12.2017 №2245-VІІІ, п. 50 якого статтю 284 Податкового Кодексу України доповнено пунктом 284.4 такого змісту: "Плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу".
4.3. У зв`язку з внесенням вказаних вище змін до статті 284 Податкового Кодексу України, з метою приведення договору оренди у відповідність до вимог діючого законодавства України, позивач направив на адресу відповідача проект додаткової угоди до договору оренди, в якому запропонував йому змінити розмір орендної плати, але відповідач її не підписав.
4.4. Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч.1). Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч.2). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч.3). У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.4).
4.5. Згідно частин першої та другої статті 651, частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
4.6. Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.
4.7. Частиною другою статті 21 наведеного Закону передбачено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).
4.8. Статтею 30 вказаного Закону встановлено, що зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку.
4.9. Поняття плати за землю наведено у підпункті 147 пункті 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, відповідно до якого плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Тобто поняття плати за землю має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, а з іншого - є однією із форм плати за землю як загальнодержавного податку на рівні із земельним податком.
4.10. Законом України від 07.12.2017 №2245-VIII, який набрав чинності з 01.01.2018, статтю 284 Податкового Кодексу України доповнено пунктом 284.4, згідно з яким плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.
Отже, у пункті 284.4 статті 284 наведеного Кодексу визначено розмір плати за землю відповідної категорії у виді орендної плати, що має наслідком внесення змін у договірні відносини сторін щодо оренди земельних ділянок таких категорій.
При цьому імперативні положення Податкового Кодексу України мають пріоритет у частині визначення розміру орендної плати.
4.11. Так, з 01.01.2018 для гірничодобувних підприємств установлено спеціальну ставку плати за землю, яка використовується ними для видобування корисних копалин і розробки родовищ корисних копалин.