ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/2845/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,
секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.,
здійснивши перегляд у порядку письмового провадження касаційної скарги Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 (колегія суддів: Сітайло Л. Г., Зубець Л. П., Пашкіна С. А.)
та рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2019 (суддя Лилак Т. Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"
до Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (далі - ТОВ "Київоблгаз Збут" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило стягнути з Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради (далі - Управління) на свою користь 174690,76 грн інфляційних втрат та 218762,37 грн три проценти річних.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Київоблгаз Збут" надав послуги з газопостачання населенню м. Васильків Київської області, які мають право на субсидії та включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на субсидії, за період з 01.01.2018 до 01.10.2018, що підтверджується актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються житлові субсидії між позивачем та відповідачем за період із січня до вересня 2018 року. Проте відповідач не здійснив у повному обсязі відшкодування позивачу наданих послуг громадянам, які потребують надання субсидій, в результаті чого станом на 01.10.2018 утворилась заборгованість у розмірі 10230865,99 грн, яка після звернення позивача до суду оплачена відповідачем у повному обсязі.
1.3. У відзиві на позов відповідач заперечив проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що він не порушував законодавство і своєчасно перераховував отримані кошти від департаменту фінансів Київської обласної державної адміністрації через Фінансове управління Васильківської міської ради позивачу на відшкодування витрат за надані житлово-комунальні субсидії населенню за рахунок субвенції з державного бюджету згідно з договором №09-220/10 від 29.12.2017. Також відповідач зазначає, що згідно абзацу другого пункту 4 Порядку фінансування №256 Управління отримує кошти на відшкодування позивачу витрат за надані їм житлово-комунальні субсидії населенню за рахунок субвенції з державного бюджету від Департаменту фінансів Київської обласної державної адміністрації через Фінансове управління Васильківської міської ради. Вищезазначене відповідач підтверджує листом начальника Фінансового управління Васильківської міської ради №74/2-12 від 08.02.2019. Просить вважати лист Фінансового управління Васильківської міської ради доказом того, що саме Департамент фінансів Київської обласної державної адміністрації є винним у затриманні виплати позивачу на відшкодування витрат за надані їм житлово-комунальні субсидії населенню згідно договору №09-220/10 від 29.12.2017, а не Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради. Відповідач також вважав, що ця справа не належить до юрисдикції Господарського суду Київської області.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 18.04.2019 у справі №911/2845/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2019, позов задоволено повністю. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради на користь ТОВ "Київоблгаз Збут" 174690,76 грн інфляційних втрат, 218762,37 грн три проценти річних та 5 901,80 грн судового збору.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не в повному обсязі відшкодовано витрати, понесені внаслідок надання житлово-комунальних послуг громадянам, які потребують надання субсидій у період з 01.02.2018 до 01.10.2018, через що утворилась заборгованість за надані послуги за цей період у розмірі 10230865,99 грн. При цьому, відповідачем погашено суму основного боргу в розмірі 10230865,99 грн, після відкриття провадження по справі, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 218762,37 грн та інфляційних втрат у розмірі 174690,76 грн, які нараховані позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
3.2. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме неправильно застосовано та порушено норми: пункту 3 частини першої статті 7, пункту 3 частини першої статті 97, пункту 3 статті 102, пункту 24 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України, частини першої, другої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, преамбулу Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 N 543/96-ВР, абзац 2 пункту 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".
3.3. Заявник, зокрема, вказує, що Управління не є розпорядником бюджетних коштів і не відповідає за бюджетними зобов`язаннями держави, а тому відсутні підстави вважати Управління таким, що прострочило виконання зобов`язання саме в наведений позивачем період, що виключає наявність достатніх підстав для застосування до позивача відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.
3.4. На думку заявника, вимоги про стягнення з управління 218 762,37 грн трьох процентів річних та 174 690,76 грн інфляційних втрат не можуть бути задоволені, оскільки вина управління перед позивачем відсутня.
3.5. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Київоблгаз збут" просить залишити її без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, наголошуючи на правомірності висновків господарських судів і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Управління підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Судами попередніх інстанцій установлено, що між ТОВ "Київоблгаз збут" та Управлінням 29.12.2017 укладено договір про порядок відшкодування витрат за надані житлово-комунальні субсидії населенню за рахунок субвенцій з державного бюджету №09-220/10.
4.3. Відповідно до пункту 1.1. договору, цей договір регламентує взаємовідносини сторін щодо відшкодування коштів за наданні житлові субсидії населенню, які мають право на відповідні житлові субсидії згідно чинного законодавства, на оплату житлово-комунальних послуг громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, які здійснюються виконавцем, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету" (зі змінами).
4.4. Сторони виконують взаємні обов`язки з метою забезпечення житлових субсидій на житлово-комунальні послуги населенню. Виконавець зобов`язується здійснювати надання житлових субсидій громадянам, які мають право на відповідні субсидії. Платник зобов`язується перераховувати виконавцю кошти для компенсації витрат по наданню житлових субсидій населенню (пункти 2.1., 2.2.1., 2.4.1. договору).
4.5. Платник до 30 числа кожного місяця подає виконавцю на паперових та електронних носіях списки уповноважених власників, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Виконавець щомісячно до 03 числа поточного місяця, подає платнику на паперових носіях форму 3- Субсидія, акт звіряння розрахунків, з підписами уповноважених осіб та печаткою виконавця у чотирьох примірниках. Форма зазначених документів визначається виключно нормативними документами Міністерства соціальної політки України. Платник щомісяця на протязі 4-х робочих днів повертає форму 3 - Субсидія, акт звіряння розрахунків, виконавцю в одному примірнику з підписами уповноважених осіб та печаткою платника, в якому вказує погоджену зі своєї сторони суму відшкодувань. Платник на підставі актів звіряння розрахунків житлово-комунальних субсидій, забезпечує перерахування сум відшкодування витрат за надані житлово-комунальні субсидії населенню виконавцю (розділ 3 договору).
4.6. Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору, відповідно до чинного законодавства України (пункт 4.1. договору).
4.7. У пункті 5.1. договору сторони погодили, що даний договір діє з 01.01.2018 по 31.12.2018.
4.8. За період з 01.01.2018 до 01.10.2018 позивачем було надано послуги з газопостачання населенню м. Васильків Київської області, які мають право на субсидії та включені до Єдиного державного реєстру осіб, які мають право на субсидії, що підтверджується актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються житлові субсидії між позивачем та відповідачем за період із січня до вересня 2018 року.
4.9. Предметом спору в цій справі є наявність права у позивача на стягнення з відповідача, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України нарахувань як особливої міри відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.
4.10. Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
4.11. Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-III).
4.12. Статтею 19 Закону № 2017-III встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
4.13. Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
4.14. Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.
4.15. Наведене регулювання визначено Порядком № 20, з аналізу змісту якого вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
4.16. Відповідно до пункту 6 Порядку № 20 органи Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).
4.17. Також спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 затверджений Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі - Порядок № 493, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
4.18. Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 493 цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Казначейства, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", Державним підприємством "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку № 20.
4.19. Згідно з пунктом 1.2 розділу І Порядку № 493 розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі: актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.
4.20. З наведеного вбачається спеціальне регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.