ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/17925/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Огороднік К. М., Ткаченко Н.Г., Банасько О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2019
за позовом ліквідатора Фізичної особи-підприємця Гордійчука І.О. арбітражного керуючого Степаненка В.В.
до відповідачів:
1. ОСОБА_1,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "МІДВЕСТ"
про визнання договорів недійсними та скасування рішення про їх державну реєстрацію
в межах справи № 910/17925/14
за заявою Фізичної особи-підприємця Гордійчука І.О.
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
26.10.2016 між Гордійчуком І.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІДВЕСТ" було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. за номером № 2790.
31.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІДВЕСТ" та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Олофінським О.В. за номером № 5995.
Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Степаненко В.В., звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд визнати договори недійсними та скасувати рішення про їх державну реєстрацію.
За твердженням позивача боржник без відома ліквідатора боржника відчужив належне йому майно, що суперечить приписам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції ухвали суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 у справі №910/17925/14 позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 2790 від 26.10.2016, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кударенко В.М. щодо квартири АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 5995 від 31.10.2016, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Олофінським О.В. щодо квартири АДРЕСА_1 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний № 32131091 від 31.10.2016. Здійснено розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 у справі № 910/17925/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ліквідатора фізичної особи-підприємця Гордійчука І.О., арбітражного керуючого Степаненка В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 у справі №910/17925/14 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 у справі № 910/17925/14.
Ухвалу суду мотивовано тим, що апелянт звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 у справі № 910/17925/14 після спливу одного року з дня складення повного тексту рішення;
Крім того, апеляційний суд зазначив, що апелянт належним чином повідомлявся про судові засідання у справі та йому надсилалася судом копія судового рішення у справі, яка повернулася із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання", до того ж, інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судові рішення як за допомогою контакт-центру суду, так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, зокрема, через Єдиний державний реєстр судових рішень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2018 у справі № 910/17925/14 та направити справу на новий апеляційний розгляд.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний господарський суд не звернув увагу на те, що Господарський суд м. Києва взагалі не призначав справу до розгляду по суті, а прийняв судове рішення у підготовчому судовому засіданні без наявності підстав, передбачених ч. 3 ст. 185 ГПК України.
Крім того, скаржник зазначає, що при вирішенні питання поновлення строку на подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 у справі № 910/17925/14, суд апеляційної інстанції повинен був звернути увагу на те, що апелянт не інформувався судом про розгляд справи за його участі, а тому був наявний випадок, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 261 ГПК України, з огляду на що - присічний строк терміном в один рік після складення повного тексту судового рішення, не підлягав застосуванню.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо суті касаційної скарги
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Предметом касаційного перегляду у даній справі є ухвала суду апеляційної інстанції, якою відповідачу було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2018 у справі № 910/17925/14. З огляду на зазначене Суд відхиляє доводи скаржника про можливі порушення процесуального права судом першої інстанції під час ухвалення рішення місцевим господарським судом щодо задоволення вимог ліквідатора боржника - ФОП Гордійчука І.О. арбітражного керуючого Степаненка В.В. до ОСОБА_1, оскільки рішення суду першої інстанції, у даному випадку, не є предметом касаційного перегляду.
Здійснивши перевірку правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали та оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Положення статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 261 цього Кодексу.