ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/1389/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
представників учасників справи
позивача - Савченко М.С.,
відповідача - Литвин П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019
(головуючий суддя Агрикова О.В., судді Тарасенко К.В., Чорногуз М.Г.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2019
(суддя Смирнова Ю.М.)
у справі №910/1389/19
за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа"
до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про визнання дій протиправними та визнання права,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад позовних вимог
1.1. Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання дій протиправними та визнання права.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на розпорядження Кабінету Міністрів України №742-р від 05.10.2016 "Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", яким для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню відповідача до початку опалювального сезону 2016/17 року зобов`язано видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними. Зважаючи на те, що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не видало вказані номінації, позивач вважає такі дії неправомірними.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
2.1. 30 вересня 2016 року між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" як споживачем (далі - КП "Маріупольтепломережа", позивач) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (найменування змінене на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", відповідач) як постачальником укладено договір №4732/1617-РО-6 постачання природного газу (далі - договір).
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору природний газ, що передається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 96,5 тис.куб.м, у тому числі за місяцями (тис.куб.м.): жовтень - 6,4 тис.куб.м, листопад - 11,9 тис.куб.м, грудень - 19,5 тис.куб.м, січень - 24,0 тис.куб.м, лютий - 18,0 тис.куб.м, березень - 16,7 тис.куб.м.
2.2. У п. 2.2 договору сторони підтвердили, що обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (далі - планований обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору.
2.3. Згідно з п. 2.6 договору розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснює оператор газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ "Укртрансгаз", з яким споживач уклав відповідний договір (договори).
2.4. За змістом п.3.2 договору споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на плановані обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися планованими обсягами, зазначеними у п. 2.1 цього договору, на відповідний місяць. Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 цього договору.
Згідно з п.3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
2.5. Регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 (п.5.1 договору).
Ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором становить 2471,00 грн, крім того податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 2965,20 грн (п.5.2. договору).
2.6. Підпунктом 4 п. 7.2. договору встановлено, що споживач зобов`язаний самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі порушення строків оплати за договором постачання природного газу; в разі відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу.
Постачальник має право припинити або обмежити використання природного газу споживачеві у разі несанкціонованого відбору природного газу або втручання в роботу комерційних вузлів обліку; відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу для забезпечення об`єктів газоспоживання споживача (п.п.1 п.7.3 договору).
2.7. Згідно з п.п. 2 п. 7.4 договору постачальник зобов`язаний забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору.
Відповідно до п. 12.1 договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На підставі додаткової угоди №1 від 23.01.2017 до договору сторони погодили, що необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в п. 2.1 договору, споживач визначає самостійно.
2.8. Суди встановили, що у матеріалах справи наявні:
- Лист №2446/05 від 19.09.2016, відповідно до якого позивач звернувся до відповідача з проханням про виділення лімітів витрат природного газу на жовтень місяць 2016 року для виробництва теплової енергії, в т.ч. для потреб релігійних організацій в об`ємі 6400 куб.м.;
- Лист №2937/05 від 18.10.2016, згідно з яким позивач звернувся до відповідача з проханням про виділення лімітів витрат природного газу з 30 по 31 жовтня місяця 2016 року для виробництва теплової енергії, в т.ч. для потреб релігійних організацій в об`ємі 4140 куб.м.;
- Лист №2940/05 від 20.10.2016, на підставі якого позивач звернувся до відповідача з проханням про виділення лімітів витрат природного газу на листопад місяць 2016 року для виробництва теплової енергії, в т.ч. для потреб релігійних організацій в об`ємі 11900 куб.м.;
Відповідно до листа №3777/06 від 18.10.2016, листа №3782/06 від 21.10.2016 та листа №3802/06 від 09.11.2016 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про вжиття заходів для погашення заборгованості, зокрема, складання графіків погашення заборгованості за природний газ, яка сформована станом на 01.08.2016 терміном на 7 років та просив виділити номінації на жовтень-листопад 2016 року.
Суди також встановили, що позивач звертався до відповідача з проханням про підписання актів приймання-передачі природного газу за жовтень місяць 2016 року (лист №4930/03 від 05.12.2016).
Натомість, відповідач повернув їх листом без підпису та повідомив позивача про умови постачання природного газу в осінньо-зимовий період 2016/2017.
Аналогічно позивач звертався до відповідача з вимогами підписати акти приймання-передачі природного газу за листопад 2016 року. Втім відповідач повернув акти приймання-передачі природного газу за вказаний місяць без підписання.
Зазначені обставини і стали підставою для виникнення спору у цій справі.
3. Стислий виклад змісту судових рішень, ухвалених у справі
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2019 року позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано дії Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо ненадання номінацій природного газу у жовтні, листопаді 2016 року за договором постачання природного газу №4732/1617-РО-6 від 30.09.2016 - протиправними.
Визнано право Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" на споживання природного газу у жовтні 2016 року у обсязі 1,290 тис.куб.м. та у листопаді 2016 року у обсязі 6,413 тис. куб. м. за договором №4732/1617-РО-6 від 30.09.2016 року. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" судовий збір у розмірі 3 842,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" наділене спеціальними обов`язками щодо постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, яка споживається в т.ч. релігійними організаціями. Відповідач є ліцензіатом та монополістом з постачання природного газу, а тому на підставі відповідного договору постачання природного газу та спеціальних підзаконних нормативних актів було зобов`язане постачати природний газ КП "Маріупольтепломережа", як виробнику теплової енергії для виробництва теплової енергії, у тому числі шляхом своєчасної видачі номінацій, і це є обов`язком Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а не правом.
За висновком суду першої інстанції, вирішення питання щодо споживання позивачем природного газу саме в межах договору та правомірності дій відповідача щодо невидачі позивачу номінацій у спірний період є визначальним для кваліфікації відбору природного газу з ГТС як санкціонованого/несанкціонованого та, відповідно, наявності/відсутності підстав для застосування до позивача як споживача, відповідних санкцій.
3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2019 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання права КП "Маріупольтепломережа" на споживання природного газу у жовтні 2016 року у обсязі 1,290 тис.куб.м та у листопаді 2016 року у обсязі 6,413 тис. куб. м за договором №4732/1617-РО-6 від 30.09.2016 та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2019 залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання дій АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо ненадання номінацій природного газу у жовтні, листопаді 2016 року за договором постачання природного газу №4732/1617-РО-6 від 30.09.2016 року - протиправними.
Натомість, щодо вимоги позивача про визнання його права на споживання природного газу за договорами з відповідачем у визначених обсягах у жовтні - листопаді 2016 року суд зазначив, що вона спрямована на визнання існування права у минулому, а не визнання порушеного, оспорюваного або невизнаного права, яке існує, може бути поновлене і, як наслідок, може бути реалізоване у випадку його визнання.
Висновку про те, чи існувало у позивача право на споживання газу на певних умовах у визначений період у минулому, суд може дійти, розглядаючи спір, зокрема за вимогою, спрямованою на ефективний захист прав або законних інтересів позивача, які можуть бути реалізовані. Натомість вимога про визнання права у минулому спрямована на встановлення підстав існування права або законного інтересу, за захистом якого особа може звернутись, однак сама по собі ефективним способом захисту не є.
Отже, суд зазначив, що заявлена позивачем вимога про визнання за ним права на використання помісячно у конкретному обсязі природного газу, який вже спожито, є вимогою про встановлення юридичного факту, а тому не підлягає задоволенню у господарському процесі. При цьому суд врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18.
4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до суду з касаційною скаргою. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 в частині задоволених позовних вимог, якими визнано дії АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо ненадання номінацій природного газу у жовтні, листопаді 2016 року за договором протиправними. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити КП "Маріупольтепломережа" у задоволенні позову. В решті судові рішення залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору, понесені відповідачем у справі, покласти на позивача.
4.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на неналежність обраного позивачем способу захисту.
Вимога про визнання протиправними дій суб`єкта господарювання за своєю суттю є вимогою про встановлення обставин та надання їм правової оцінки як неналежного виконання зобов`язання учасником господарської діяльності. Таким чином, звертаючись до суду з вимогою про визнання протиправними дій АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо ненадання номінацій природного газу у жовтні, листопаді 2016 року за договором, позивач фактично просив установити певні обставини, які, за його твердженнями, відбулись у минулому, та надати їм правову оцінку.
Проте законом не передбачений такий спосіб захисту цивільних прав або інтересів, як визнання дій суб`єкта господарювання протиправними, адже задоволення відповідної вимоги не призведе до захисту прав, а лише може використовуватися для захисту інших прав або інтересів. Тому встановлення певних обставин не є належним на ефективним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.
Аналогічна правова позиція, згідно з доводами скаржника, відображена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.09.2019 у справі №910/13755/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №910/15651/17.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту суперечить встановленим положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб`єкта господарювання, що є достатньою підставою для відмови в задоволенні позову. Суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували, не надали належної правової оцінки суті та змісту заявленої позивачем вимоги, не оцінили можливість та спосіб виконання прийнятого рішення та ухвалили рішення про задоволення позовної вимоги, яка взагалі не може бути предметом розгляду в межах господарського процесу.
4.3. Крім того, скаржник наполягає на існуванні обставин та правових підстав, які обумовили неможливість постачання АТ "НАК "Нафтогаз України" природного газу позивачу у жовтні та листопаді 2016 року.